Не можна бути вільним і моральним з-під палки
Перша з них – це глобальна криза віри серед людей нецерковних. Зрозуміло, що з точки зору Церкви, віра – це незримий зв'язок між Богом і творінням, який, з одного боку, є дар, а з іншого – плід певних зусиль. Віра – це любов до Бога, виявлена через конкретні справи (молитву, милосердя, співчуття, любов до ближніх, участь у Таїнствах і житті Церкви).
Але, з точки зору мирського світу, віра – це прихильність до певних духовних принципів та загальних ідеалів добра, основним з яких можна назвати свободу совісті та віросповідання. Ти можеш вірити у що хочеш і ніхто не має права примушувати тебе вірити у щось. На цьому фундаменті (фундаменті свободи) будується сучасна європейська цивілізація. І ось, з прийняттям зазначених законопроектів, ми можемо стати свідками скасування цих принципів.
Тож, коли ми говоримо про кризу віри, то розуміємо під цим, по-перше, сам факт кричущої спроби втручання деяких представників влади у цю духовну сферу, а по-друге, повну байдужість до того, що відбувається, з боку багатьох наших співгромадян.
Друга проблема випливає з першої – це глобальна криза свободи. Адже абсолютно зрозуміло, що свободу неможливо «дати». Вона не передбачає ніякого зовнішнього втручання. Це внутрішній стан, який або є, або немає. І ось, зараз нам пропонують вирішити питання релігійної свободи на законодавчому рівні. І це знову ж мало кого (окрім людей Церкви) турбує.
Третя проблема – це глобальна криза моральності. Суспільство, яке допускає втручання в духовну сферу, просто не може бути моральним. Моральність, як і свобода, це внутрішній стан. Не можна бути моральним з-під палки, чи тому, що немає можливості вкрасти. Моральним можна бути лише в тому випадку, якщо у тебе є вибір.
Ці три проблеми – криза віри, свободи та моральності – схоже, доведеться вирішувати Церкві. Можна сподіватися, що з Божою допомогою Вона впорається. Питання тільки в тому, чи зможе кожен з нас взяти участь у цьому? Адже по суті, всі три проблеми стосуються саме наших душ, і, залишаючись осторонь, ми можемо залишитися ні з чим.
Přečtěte si také
Pravoslaví jednoduše: Proč líbáme ikony?
Často se nás ptají lidé, kteří do chrámu přicházejí poprvé nebo pravoslavnou tradici blíže neznají, co vlastně znamenají gesta, která u věřících vidí - například líbání ikon.
Výsledky průzkumu SPN: Co skutečně formuje víru v našich zemích?
Po dvou týdnech sběru dat přináší redakce SPN výsledky průzkumu v České a Slovenské republice. Co ukazují odpovědi respondentů?
Narativ „pravoslaví jako mužství“ církvi škodí, varuje teolog
Podle teologa George Demacopoulose je představa pravoslaví jako prostoru pro „oslavu mužství“ v rozporu s učením i dějinami církve a odrazuje věřící ženy.
Mýty o pravoslaví: Modlit se má člověk hlavně v soukromí, chrám není nutný
„Věřím v Boha po svém, stačí mi modlit se doma v pokoji. Do chrámu chodit nemusím.“
Pravoslaví v každodenním životě: Jak se duchovně připravit na Vánoce
Dnes mnozí křesťané oslavují Narození Pána Ježíše Krista podle nového (gregoriánského) kalendáře, pro věřící, kteří se drží starého (juliánského) kalendáře, období přípravy stále trvá.
Pravoslaví v každodenním životě: Jak osvobodit srdce od křivdy?
Odpuštění není jen laskavé gesto vůči druhému. V pravoslaví je to nezbytná podmínka pro náš vlastní vztah s Bohem. Proč je tak těžké odpustit a jak najít sílu k usmíření, i když rána stále bolí?