Не можна бути вільним і моральним з-під палки
Перша з них – це глобальна криза віри серед людей нецерковних. Зрозуміло, що з точки зору Церкви, віра – це незримий зв'язок між Богом і творінням, який, з одного боку, є дар, а з іншого – плід певних зусиль. Віра – це любов до Бога, виявлена через конкретні справи (молитву, милосердя, співчуття, любов до ближніх, участь у Таїнствах і житті Церкви).
Але, з точки зору мирського світу, віра – це прихильність до певних духовних принципів та загальних ідеалів добра, основним з яких можна назвати свободу совісті та віросповідання. Ти можеш вірити у що хочеш і ніхто не має права примушувати тебе вірити у щось. На цьому фундаменті (фундаменті свободи) будується сучасна європейська цивілізація. І ось, з прийняттям зазначених законопроектів, ми можемо стати свідками скасування цих принципів.
Тож, коли ми говоримо про кризу віри, то розуміємо під цим, по-перше, сам факт кричущої спроби втручання деяких представників влади у цю духовну сферу, а по-друге, повну байдужість до того, що відбувається, з боку багатьох наших співгромадян.
Друга проблема випливає з першої – це глобальна криза свободи. Адже абсолютно зрозуміло, що свободу неможливо «дати». Вона не передбачає ніякого зовнішнього втручання. Це внутрішній стан, який або є, або немає. І ось, зараз нам пропонують вирішити питання релігійної свободи на законодавчому рівні. І це знову ж мало кого (окрім людей Церкви) турбує.
Третя проблема – це глобальна криза моральності. Суспільство, яке допускає втручання в духовну сферу, просто не може бути моральним. Моральність, як і свобода, це внутрішній стан. Не можна бути моральним з-під палки, чи тому, що немає можливості вкрасти. Моральним можна бути лише в тому випадку, якщо у тебе є вибір.
Ці три проблеми – криза віри, свободи та моральності – схоже, доведеться вирішувати Церкві. Можна сподіватися, що з Божою допомогою Вона впорається. Питання тільки в тому, чи зможе кожен з нас взяти участь у цьому? Адже по суті, всі три проблеми стосуються саме наших душ, і, залишаючись осторонь, ми можемо залишитися ні з чим.
Přečtěte si také
Neděle všech svatých: plod Ducha svatého, který mění svět
První neděli po Padesátnici slaví pravoslavná církev památku všech svatých – těch, jejichž jména známe, i těch bezejmenných, kteří žili a zemřeli pro Krista.
Co nám dala Padesátnice?
Nyní vstupujeme do oslav svaté Padesátnice. Je to svátek, který má svůj předobraz již ve Starém zákoně a jehož význam sahá hluboko do dějin spásy. Zároveň je to svátek, který završuje naše hlavní oslavy Kristova vzkříšení. To, co začalo Paschou, dochází svého naplnění v události seslání Svatého Ducha na Církev.
Z islámu k pravoslaví: Milica a její cesta k pravoslaví
Dívka ze Slovinska, narozená v muslimské rodině, exkluzivně pro SPN v Srbsku vyprávěla, jak skrze Liturgii, přátelství, modlitbu a Kristovu lásku našla cestu k pravoslaví.
Rozhovor s biskupem Izaiášem: Pouť v Mikulčicích a odkaz svatých věrozvěstů
Biskup olomoucko-brněnský Izaiáš exkluzivně pro SPN hovoří o cyrilometodějské pouti v Mikulčicích a o odkazu svatých Cyrila a Metoděje pro pravoslavné věřící v českých zemích a na Slovensku.
Pravoslaví jednoduše: Svaté myro, vonné tajemství církve
Co je to svaté myro, jak se liší od běžného oleje a proč s ním kněz při křtu křižuje tělo novokřtěnce? Přinášíme vám jednoduché vysvětlení jedné z nejstarších křesťanských tradic.
Pravoslavná církev slaví Nanebevstoupení Páně
Čtyřicátý den po Pasše slaví pravoslavní křesťané jeden z dvanácti nejvýznamnějších svátků. Co se vlastně tehdy stalo a proč na tom záleží dodnes?