31 травня Церква вшановує святого мученика Феодота і святих мучениць сім дів

Святий мученик Федот і святі мучениці сім дів – Текуса, Фаїна, Клавдія, Матрона, Іулія, Олександра та Євфрасія, жили в 2-ій половині III століття в місті Анкирі, Галатійської області, і мученицьки померли за Христа на початку IV століття.

Святий Федот був «корчемником», мав свій готель, був одружений. Вже тоді він досяг високої духовної досконалості: дотримувався чистоти і цнотливості, виховував у собі стриманість, підкоряв плоть духу, вправляючись у пості та молитві. Своїми бесідами він приводив іудеїв та язичників до християнської віри, а грішників – до покаяння і виправлення. Святий Федот прийняв від Господа дар зцілень та лікував хворих покладанням на них рук.

Під час гоніння імператора Діоклетіана (284-305) на християн в місто Анкиру був призначений відомий своєю жорстокістю правитель Феотекн. Безліч християн втекли з міста, залишаючи свої будинки та майно. Феотекн оповістив всіх християн, що вони зобов'язані принести жертву ідолам, у разі ж відмови будуть віддані на муки та смерть. Язичники приводили християн на муки, а майно їхнє розкрадали.

В країні настав голод. У ці суворі дні святий Федот у своєму готелі давав притулок християнам, які залишилися без даху над головою, годував їх, ховав тих, хто зазнавав переслідування, зі своїх запасів давав в розорені церкви все необхідне для звершення Божественної літургії. Він безстрашно проникав у в'язниці, надаючи допомогу невинно засудженим, переконуючи бути до кінця вірними Христу-Спасителю.

Федот не боявся ховати останки святих мучеників, таємно відносячи їх або викуповуючи за гроші у воїнів. Коли в Анкирі християнські церкви були розорені і закриті, Божественну літургію стали звершувати в його готелі. Усвідомлюючи, що йому теж належить мученицький подвиг, святий Федот у розмові зі священиком Фронтоном передбачив, що йому незабаром доставлять мученицькі мощі на місце, обране ними обома. На підтвердження цих слів святий Федот віддав свій перстень священику.

У той час смерть за Христа прийняли сім святих дів, з яких старша, свята Текуса, була тіткою святого Феодота. Святі діви – Текуса, Фаїна, Клавдія, Матрона, Іулія, Олександра і Євфрасія, з юних років присвятили себе Богу, жили в постійних молитвах, пості, стриманості, добрих справах і всі досягли старечого віку.

Приведені на суд як християнки святі діви мужньо сповідали перед Феотекном свою віру в Христа і були піддані катуванням, але залишилися непохитними. Тоді правитель віддав їх безсоромним юнакам на осквернення. Святі діви гаряче молилися, просячи у Бога допомоги. Свята Текуса впала до ніг юнаків, знявши головне покривало, показала їм свою сиву голову. Юнаки отямилися, самі заплакали і пішли геть. Тоді правитель наказав, щоб святі взяли участь у святкуванні «омивання ідолів», як це робили язичницькі жриці, але святі діви знову відмовилися. За це вони були засуджені на смерть.

Кожній на шию був прив'язаний важкий камінь, і всі сім святих дів були втоплені в озері. Наступної ночі свята Текуса явилася уві сні святому Феодоту, просячи дістати тіла та поховати по-християнськи. Святий Федот, взявши із собою свого друга Поліхронія та інших християн, попрямував до озера. Було темно, і шлях їм вказувала палаюча лампада. Тим часом перед вартою, поставленою язичниками на березі озера, явився святий мученик Сосандр. Перелякана варта кинулась утікати.

Вітер відігнав воду на інший бік озера. Християни підійшли до тіл святих мучениць та відвезли їх до церкви, де й поховали. Дізнавшись про викрадення тіл святих мучениць, правитель розлютився і наказав хапати без розбору всіх християн та піддавати їх мукам. Був схоплений і Поліхроній. Не витримавши катувань, він вказав на святого Феодота, як винуватця викрадення тіл. Святий Федот став готуватися до смерті за Христа; піднісши разом з усіма християнами старанні молитви, він заповідав віддати його тіло священику Фронтону, якому раніше віддав свого перстня. Святий постав перед судом. Йому показали різні знаряддя мук і разом з тим обіцяли великі почесті і багатство, якщо він відречеться від Христа. Святий Федот прославив Господа Іісуса Христа, сповідав свою віру в Нього.

У люті язичники застосовували до святого тривалі катування, але сила Божа підтримувала святого мученика. Він залишився живий і був кинутий у темницю. Наступного ранку правитель знову наказав катувати святого, але незабаром зрозумів, що похитнути його мужність неможливо. Тоді він наказав відтяти голову мученику.

Страта відбулася, але буря, що піднялась, завадила воїнам спалити тіло мученика. Воїни, сидячи в наметі, залишилися стерегти тіло. В цей час священик Фронтон проходив прилеглою дорогою, ведучи осла з поклажею вина зі свого виноградника. Біля місця, де лежало тіло святого Феодота, осел раптом впав. Воїни допомогли підняти його і розповіли Фронтону, що стережуть тіло страченого християнина Феодота. Священик зрозумів, що Господь промислительно привів його сюди.

Він поклав святі останки на осла і привіз їх на місце, вказане святим Феодотом для свого поховання, і з честю віддав землі. Згодом він спорудив на цьому місці церкву. Святий Федот прийняв смерть за Христа 7 червня 303 або 304 року, а згадується його пам'ять 18 травня, в день смерті святих дів.

Опис життя і мученицького подвигу святого Феодота і страждання святих дів склав сучасник і сподвижник святого Феодота та очевидець смерті його – Ніл, який перебував у місті Анкирі в період гоніння на християн імператора Діоклетіана.

Přečtěte si také