«Особиста мрія Порошенка», або Навіщо владі «ручна» церква
Проте в самих церквах та експертному співтоваристві виявляють занепокоєння – єднання проходить під егідою влади, а їхні методи називають «неблагородними».
КУРИРУЄ ГРОЙСМАН
Згідно з соцопитуванням Центру ім. Разумкова, кількість українців, готових підтримати створення помісної церкви, зросла з 24,4% до 29,2% всього за рік. Незалежності (автокефалії) церкви хоче дещо менше громадян, ніж у 2016-му (21% проти 24% рік тому).
«Але суспільство не підтримає ані зміни церковної структури, ані створення помісної церкви – дискусію треба вести лише серед віруючих, адже інших це не стосується. А всі опитування цієї частини суспільства показують, що третина людей питанням не цікавиться, серед інших кількість прихильників і противників приблизно однакова», – не згоден соціолог Олександр Вишняк.
Не є секретом, що об'єднання церков цікавить владу: питання негласно керує прем'єр Володимир Гройсман. Під час недавнього візиту до Єрусалиму, зустрічаючись з патріархом Феофілом, він підняв питання: «Ми все робимо, щоб дорога до храму в Україні була вільною... Все треба робити для якісного церковного діалогу до єдиної православної помісної церкви».
У відповідь, втім, патріарх Феофіл дипломатично осадив прем'єра: «Питання розколу церков в Україні може бути вирішене, але не політичними чи військовими, а духовними засобами», – сказав ієрарх.
За словами релігієзнавця, екс-голови Держкомрелігій Юрія Решетнікова, питання помісної церкви проштовхує особисто президент. «Це його особиста мрія, яку оточення часто реалізує неблагородними методами, – сказав він «Вістям». – Якщо у влади є бажання відновити міжцерковний діалог, їм потрібно повернутися до дотримання принципу рівності релігійних організацій перед законом».
«ВІДПРАВИЛИ ПАСТИ КІЗ»
Як приклад подібних методів джерело «Вістей» у церковних колах навів нещодавню спробу привести в УАПЦ «зірку» з УПЦ, митрополита Олександра (Драбинка) – колишнього помічника Блаженнішого Володимира.
«В УПЦ він позбавлений впливу. От і пішов на домовленість з єпископом Мукачівським і Карпатським Віктором (Бедєм), впливовим ієрархом – переходить в УАПЦ, очолює її замість літнього владики Макарія і після об'єднання церков на базі УПЦ КП та УАПЦ отримує непогані шанси очолити помісну церкву», – сказав співрозмовник.
Дізнавшись про план, владика Макарій на Синоді УАПЦ жорстко відчитав Бедя, «буквально відправивши до Закарпаття кіз пасти». Сам Віктор Бедь вчора був недоступний – перебував за кордоном.
Церковники вважають план таким, що навряд чи може бути реалізований. «Митрополит Олександр Драбинко не є самостійним єпископом. Він – вікарій (помічник) Київського митрополита, тобто без його дозволу владика не має права вчиняти якісь єпископські дії, тим більше очолити щось», – сказав «Вістям» голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ єпископ Климент (Вечеря).
Також, на думку експертів, об'єднання битиме по УПЦ: церковні закони, які спрощують перехід парафій, залишаються в порядку денному Ради. «Причому їх можуть прийняти до відпустки депутатів», – вважає джерело.
АРГУМЕНТИ ЦЕРКОВ
Проблема створення помісної церкви – не тільки «внутрішньополітична», але й міжнародна. Константинопольський патріарх натякав, що може схвалити процес. Але політологи вважають, що це лукавство.
«Він надто залежний від думки РПЦ, не хоче сваритися з патріархом Кирилом. До того ж проти виступить більшість помісних церков в інших православних країнах – адже це рішення відкриє ящик Пандори», – вважає Руслан Бортнік.
В УПЦ і зовсім стверджують: під терміном «помісна церква» чиновники розуміють щось, що не має відношення до православ'я.
«Помісна церква – це церква на певній території, яку визнають інші такі ж помісні церкви. Права УПЦ, наприклад, набагато ширше, ніж у деяких інших помісних церков. Наші ж правителі під помісною церквою розуміють таку собі «ручну» церкву, що готова транслювати потрібні їм політичні гасла. Навіть якщо б наша УПЦ була автокефальною, вона все одно не влаштовувала б тих політиків, які вважають себе вправі диктувати їй, що треба говорити на проповідях і як потрібно звершувати богослужіння», – пояснив єпископ Климент.
Позицію УПЦ КП голова її інформвідділу Євстратій Зоря висловив в інтерв'ю ЗМІ: на його думку, у Константинополя є одразу дві причини дарувати помісній церкві (у разі створення) автокефалію: по-перше, це «сприятиме розвитку православ'я»; по-друге, Київ прийняв хрещення саме від Константинополя.
«Ідентична ситуація православної церкви Польщі – їй Константинополь видав томос про автокефалію», – додав він.
Втім, сьогодні реальної можливості об'єднання, як і раніше, немає. «Спроба поєднати викличе ще більше розколів в різних церквах – а влада намагається робити це, оскільки розглядає церкву як електоральний інструмент, – пояснює Бортнік. – Їй все одно, як називатиметься церква, лише б співпрацювала».
А за словами Олександра Вишняка, серйозно до дискусії можна буде приступити, коли кількість віруючих людей, які підтримують створення помісної церкви, досягне 50%.
Přečtěte si také
Pravoslaví jednoduše: Proč líbáme ikony?
Často se nás ptají lidé, kteří do chrámu přicházejí poprvé nebo pravoslavnou tradici blíže neznají, co vlastně znamenají gesta, která u věřících vidí - například líbání ikon.
Výsledky průzkumu SPN: Co skutečně formuje víru v našich zemích?
Po dvou týdnech sběru dat přináší redakce SPN výsledky průzkumu v České a Slovenské republice. Co ukazují odpovědi respondentů?
Narativ „pravoslaví jako mužství“ církvi škodí, varuje teolog
Podle teologa George Demacopoulose je představa pravoslaví jako prostoru pro „oslavu mužství“ v rozporu s učením i dějinami církve a odrazuje věřící ženy.
Mýty o pravoslaví: Modlit se má člověk hlavně v soukromí, chrám není nutný
„Věřím v Boha po svém, stačí mi modlit se doma v pokoji. Do chrámu chodit nemusím.“
Pravoslaví v každodenním životě: Jak se duchovně připravit na Vánoce
Dnes mnozí křesťané oslavují Narození Pána Ježíše Krista podle nového (gregoriánského) kalendáře, pro věřící, kteří se drží starého (juliánského) kalendáře, období přípravy stále trvá.
Pravoslaví v každodenním životě: Jak osvobodit srdce od křivdy?
Odpuštění není jen laskavé gesto vůči druhému. V pravoslaví je to nezbytná podmínka pro náš vlastní vztah s Bohem. Proč je tak těžké odpustit a jak najít sílu k usmíření, i když rána stále bolí?