Єпископ – це той, хто ділиться Любов'ю
Святитель Григорій Богослов наголошував, що сан єпископа має «завидну і небезпечну висоту». Цими словами великий учитель нашої Церкви говорить, що окрім зовнішнього, красивого і урочистого архієрейського служіння є ще й внутрішнє, нікому не видиме. Можна з упевненістю говорити, що саме це, внутрішнє, сповнене духовним вдосконаленням себе та боротьби із пристрастями служіння і є головним ділом єпископа. Як, втім, і будь-якого християнина.
За вченням Церкви єпископ – це образ Самого Христа Спасителя. І як Христос поніс на Собі наші гріхи, точно так само, за словом Ісидора Пелусіота, єпископ повинен нести на собі немочі своєї пастви. Це означає, що він повинен бути максимально близький до тих людей, яких йому вручив Христос. Він повинен знати про проблеми, з якими стикається його паства, повинен відчувати і співпереживати її болю, поділяти з нею радість і скорботу. І разом з тим повинен завжди пам'ятати: шлях істинного послідовника Христового завжди лежить через Голгофу. І буває так, що ті, хто сьогодні кричить «Осанна!», завтра може кричати «Розіпни його!».
Це тим більше актуально для тих умов, в яких належить служити сучасному єпископу. Україна, роздирається внутрішніми протиріччями, разом з тим перебуває в стані збройного конфлікту в Донбасі. Рівень агресії і злості в нашому суспільстві вже давно перевищив всі допустимі норми. Люди ненавидять один одного через різні політичні або світоглядні погляди. У цій ситуації не лише єпископ, але й кожен християнин повинен знаходити потрібні слова, щоб примирити ворогуючих і навчити любові тих, хто ненавидить.
Тому головним завданням як християнина, так і єпископа можна вважати постійне духовне вдосконалення, яке має допомогти всім нам на досвіді пізнати Любов Божу до людини, для того щоб ми могли поділитися цим досвідом з іншими.
Přečtěte si také
Starec Paisij Svatohorec: Největší nemocí jsou špatné myšlenky
Slova starce Paisije o tom, jak špatné myšlenky matou duši a berou člověku pokoj, radost i pravý pohled na svět a bližní.
Kdy byl Syn Boží nazván „Kristus“ - Sv. Jan Damašský
Přinášíme vám další úryvek z pojednání O pravé víře svatého Jana Damašského – tentokrát o tom, kdy byl Syn Boží nazván „Kristus“.
Proč Bůh stvořil ty, kteří zhřeší a nebudou činit pokání - sv. Jan Damašský
Z pojednání svatého Jana Damašského O pravé víře. O tom, proč Bůh stvořil i ty, kteří podle předvědění zhřeší a nebudou činit pokání, a dále o rozdílu mezi Božím zákonem, jenž vede k životu, a zákonem hříchu, který přivádí člověka k pádu.
Památka svatých Cyrila a Metoděje – duchovních otců slovanského pravoslaví
Den, 5. července, je v českém kalendáři zasvěcen památce svatých Cyrila a Metoděje – bratří ze Soluně, kteří v 9. století přinesli našim předkům světlo evangelia v jazyce, kterému rozuměli.
Moudré slovo starce Paisije o tom, jak čelit zmatkům v Církvi
Slova starce, která varují před tím, abychom místo pomoci Církvi nepřispívali k jejímu trápení.