Єпископ – це той, хто ділиться Любов'ю

Єпископське служіння було встановлене Самим Господом Іісусом Христом. Звертаючись до апостолів, Спаситель сказав: «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас». І з цього боку – це служіння неймовірно високе і почесне. Але водночас воно вимагає від людини і великої відповідальності, тому що, за словом Євангелія, «кому дано багато, багато від нього й жадатимуть». Висота архієрейського служіння, таким чином, порівнюється з відповіддю, яку йому належить дати на Страшному Суді Христовому.

Святитель Григорій Богослов наголошував, що сан єпископа має «завидну і небезпечну висоту». Цими словами великий учитель нашої Церкви говорить, що окрім зовнішнього, красивого і урочистого архієрейського служіння є ще й внутрішнє, нікому не видиме. Можна з упевненістю говорити, що саме це, внутрішнє, сповнене духовним вдосконаленням себе та боротьби із пристрастями служіння і є головним ділом єпископа. Як, втім, і будь-якого християнина.

За вченням Церкви єпископ – це образ Самого Христа Спасителя. І як Христос поніс на Собі наші гріхи, точно так само, за словом Ісидора Пелусіота, єпископ повинен нести на собі немочі своєї пастви. Це означає, що він повинен бути максимально близький до тих людей, яких йому вручив Христос. Він повинен знати про проблеми, з якими стикається його паства, повинен відчувати і співпереживати її болю, поділяти з нею радість і скорботу. І разом з тим повинен завжди пам'ятати: шлях істинного послідовника Христового завжди лежить через Голгофу. І буває так, що ті, хто сьогодні кричить «Осанна!», завтра може кричати «Розіпни його!».

Це тим більше актуально для тих умов, в яких належить служити сучасному єпископу. Україна, роздирається внутрішніми протиріччями, разом з тим перебуває в стані збройного конфлікту в Донбасі. Рівень агресії і злості в нашому суспільстві вже давно перевищив всі допустимі норми. Люди ненавидять один одного через різні політичні або світоглядні погляди. У цій ситуації не лише єпископ, але й кожен християнин повинен знаходити потрібні слова, щоб примирити ворогуючих і навчити любові тих, хто ненавидить.

Тому головним завданням як християнина, так і єпископа можна вважати постійне духовне вдосконалення, яке має допомогти всім нам на досвіді пізнати Любов Божу до людини, для того щоб ми могли поділитися цим досвідом з іншими.


КП в Україні

Přečtěte si také

Pravoslaví jednoduše: Proč líbáme ikony?

Často se nás ptají lidé, kteří do chrámu přicházejí poprvé nebo pravoslavnou tradici blíže neznají, co vlastně znamenají gesta, která u věřících vidí - například líbání ikon.

Výsledky průzkumu SPN: Co skutečně formuje víru v našich zemích?

Po dvou týdnech sběru dat přináší redakce SPN výsledky průzkumu v České a Slovenské republice. Co ukazují odpovědi respondentů?

Narativ „pravoslaví jako mužství“ církvi škodí, varuje teolog

Podle teologa George Demacopoulose je představa pravoslaví jako prostoru pro „oslavu mužství“ v rozporu s učením i dějinami církve a odrazuje věřící ženy.

Mýty o pravoslaví: Modlit se má člověk hlavně v soukromí, chrám není nutný

„Věřím v Boha po svém, stačí mi modlit se doma v pokoji. Do chrámu chodit nemusím.“

Pravoslaví v každodenním životě: Jak se duchovně připravit na Vánoce

Dnes mnozí křesťané oslavují Narození Pána Ježíše Krista podle nového (gregoriánského) kalendáře, pro věřící, kteří se drží starého (juliánského) kalendáře, období přípravy stále trvá. 

Pravoslaví v každodenním životě: Jak osvobodit srdce od křivdy?

Odpuštění není jen laskavé gesto vůči druhému. V pravoslaví je to nezbytná podmínka pro náš vlastní vztah s Bohem. Proč je tak těžké odpustit a jak najít sílu k usmíření, i když rána stále bolí?