18 червня Церква святкує Неділю Всіх святих, котрі в землі Руській просіяли

Друга неділя після П'ятидесятниці – це Неділя Всіх святих, котрі в землі Руській просіяли. Церква прославляє сонм праведників і мучеників, як прославлених, так і відомих одному лише Богу. Це свято всієї Святої Русі.

Починаючи з XVI століття в Церкві існувало святкування пам'яті "Всіх Святих Нових Чудотворців Руських". Відбувалося воно 17 липня (за старим стилем), на третій день пам'яті Хрестителя Русі - св. князя Володимира. Традиційним автором служби вважається чернець Григорій з Суздальського Спасо-Євфимієвського монастиря.

Але в центральній Русі це свято з якихось причин не набуло поширення, було фактично забуте і не увійшло до друкованих календарів, а його текст не був виданий. Очевидно, випробування, що посилаються Богом могутній країні і державній Церкви, багатьом здавалися такими, що можна перебороти своїми силами. Лише катастрофа 1917 р. змусила всерйоз звернутися до допомоги Звище.

Знаменно, що ініціатором відтворення свята виступив геніальний історик-сходознавець проф. Петроградського університету академік Борис Олександрович Тураєв, співробітник богослужбового Відділу Священного Помісного Собору Православної Руської Церкви 1917-1918 років.

Священний Собор на засіданні 13/26 серпня 1918 року, в день іменин Святійшого Патріарха Тихона, заслухав доповідь Б. Тураєва і, обговоривши його, прийняв таке рішення:

"1. Відновлюється існуюче в Руській Церкві святкування дня пам'яті Всіх Святих Руських.

2. Святкування це відбувається в першу неділю Петрівського посту"

Собор припускав, що це свято, яке має для нас особливе значення, повинен стати храмовим для всіх православних церков на Русі.

Таким чином, не випадково, що відновлене (а фактично запроваджене заново) це свято було на початку періоду найжорстокіших переслідувань християнства за всю його дев’ятнадцятивікову історію. Характерно, що і зміст його, як пропонував Б. Тураєв, став більш універсальним: це вже не просто вшанування руських святих, а торжество всієї Святої Русі, не тріумфальне, але покаянне, що змушує нас оцінити своє минуле і взяти з нього уроки для творення Церкви в нових умовах.

Укладачами текстів служби стали сам Тураєв, член Собору і співробітник його богослужбової комісії, та ієромонах Афанасій (Сахаров) (згодом єпископ Ковровський, нині зарахований до лику святих як сповідник). Початковий варіант служби було видано окремою брошурою в тому ж 1918 році. Пізніше текст доповнювався; в роботі брали участь також митрополит Сергій (Страгородський) (йому належить тропар), священик Сергій Дурилін і інші.

Першим храмом на честь Всіх Руських Святих стала домова церква Петроградського університету. Її настоятелем з 1920 до закриття в 1924 році був священик Володимир Лозина-Лозинський, розстріляний в 1937 році, пише Правмир.

Zelenskyj se v Istanbulu setkal s patriarchou Bartolomějem

Ukrajinský prezident Volodymyr Zelenskyj navštívil 31. října sídlo Konstantinopolského patriarchátu v istanbulské čtvrti Fanar.

Arcibiskup Juraj pripomenul zabudnutú markomanskú kráľovnú Fritigildu

Arcibiskup Juraj pripomenul príbeh markomanskej kráľovnej Fritigildy, ktorá sa na prelome 4. a 5. storočia usilovala o prijatie nicejského vyznania viery.

Pravoslaví není fundamentalismus ani relativismus, zdůraznil metropolita

Pravoslavní duchovní ze zemí Beneluxu diskutovali o výzvách současné společnosti. Zdůraznili význam víry, svobody, lásky a jednoty církve.

Bulharský patriarcha vyzval pravoslavné k překonání nacionalismu

Patriarcha Daniel při oslavách svatého krále Milutina v Sofii vyzval pravoslavné křesťany k překonávání národnostních a politických rozdílů a posilování jednoty.

Na Kypr se vrátily dvě byzantské ikony ukradené po turecké invazi

Po více než 50 letech se na Kypr vrátily dvě vzácné ikony ze 14. století, které byly odcizeny po turecké invazi v roce 1974. Nalezeny byly ve Velké Británii.

Monastýr Krušedol – svatá královská lávra

Na Frušké hoře, mezi podzimním listím a zdmi starých monastýrů, se člověk může znovu učit důvěře. V Krušedolu má paměť církve konkrétní tváře: otce a matku, jejich syny, generace mnichů i poutníky, kteří sem přicházejí dnes. Při opakovaných návratech a sloužení Božské Liturgie zde stále hlouběji zakouším, co znamená patřit do rodiny, jejíž život pokračuje za hranicí smrti.