Як батьки повинні піклуватися про дітей

Сучасній людині виховання дітей у християнських традиціях може здатися непотрібним і зайвим. Моральність – це добре, звичайно, вважають деякі, проте нащо настільки заглиблюватись, дотримуватися постів та молитись, можна й так виростити дітей.

Якщо дитина виховується в євангельських істинах, в церковних традиціях, якщо в її родині панує любов і мир, якщо вона з дитячих років привчається до молитви, тоді є надія, що вона виросте хорошою людиною. Але якщо в родині зовсім інша атмосфера: сварки, незгоди, образи, культивуються хибні ідеали, що просувають сумнівні цінності антихристиянської цивілізації, побудованої на егоїзмі, то, звичайно ж, дитина виросте без орієнтирів та опори в житті.

Християнські ідеали безцінні, їх неможливо порівняти ні з чим іншим, вони не терплять півзаходів. Тому не можна бути наполовину християнином. Деякі намагаються служити двом «панам», але така думка вкрай небезпечна. Метатися між добром і злом, життям і смертю, святістю і гріхом, Христом і дияволом означає духовно і фізично вбивати себе, піддавати свою душу постійному руйнуванню. Потрібно визначитись, бути чи не бути справжньою людиною, і головне – вчасно це зробити, до повного руйнування.

У нинішнього суспільства є дивовижна можливість стати справді людяним і щасливим, це можливо лише в тому випадку, якщо ми будемо жити з Христом, якщо наше життя зможе відповідати способу життя святих, якщо ми навчимося читати правильні книги в дитинстві, будемо прагнути уникати наклепів і брехні, будемо приносити добрі плоди, а не годувати обіцянками і гарними словами.

Але є ще одна важлива умова. Головна перешкода на шляху до моральних висот – лінь. І треба берегти в першу чергу дітей від ліні – якоря, який не дасть їм можливості рухатися вперед і розвиватись.

Усі досягнення як в духовному, так і в матеріальному житті не з'являються самі по собі – це труд, щоденне подолання насамперед ліні. Особлива увага батьків повинна бути звернена на цю негативну властивість, яка сковує волю і призводить до млявості та слабкості душевної, фізичної, а також веде до непоправних наслідків.

Здолати лінь, як і будь-який інший гріх, сама людина не в змозі, тому і потрібно звертатись до Бога: «Господи, допоможи і помилуй нас!». І вчити цьому своїх дітей.


Митрополит АНТОНІЙ,

керуючий справами Української Православної Церкви

АиФ

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Přečtěte si také

Neděle všech svatých: plod Ducha svatého, který mění svět

První neděli po Padesátnici slaví pravoslavná církev památku všech svatých – těch, jejichž jména známe, i těch bezejmenných, kteří žili a zemřeli pro Krista. 

Co nám dala Padesátnice?

Nyní vstupujeme do oslav svaté Padesátnice. Je to svátek, který má svůj předobraz již ve Starém zákoně a jehož význam sahá hluboko do dějin spásy. Zároveň je to svátek, který završuje naše hlavní oslavy Kristova vzkříšení. To, co začalo Paschou, dochází svého naplnění v události seslání Svatého Ducha na Církev.

Z islámu k pravoslaví: Milica a její cesta k pravoslaví

Dívka ze Slovinska, narozená v muslimské rodině, exkluzivně pro SPN v Srbsku vyprávěla, jak skrze Liturgii, přátelství, modlitbu a Kristovu lásku našla cestu k pravoslaví.

Rozhovor s biskupem Izaiášem: Pouť v Mikulčicích a odkaz svatých věrozvěstů

Biskup olomoucko-brněnský Izaiáš exkluzivně pro SPN hovoří o cyrilometodějské pouti v Mikulčicích a o odkazu svatých Cyrila a Metoděje pro pravoslavné věřící v českých zemích a na Slovensku.

Pravoslaví jednoduše: Svaté myro, vonné tajemství církve

Co je to svaté myro, jak se liší od běžného oleje a proč s ním kněz při křtu křižuje tělo novokřtěnce? Přinášíme vám jednoduché vysvětlení jedné z nejstarších křesťanských tradic.

Pravoslavná církev slaví Nanebevstoupení Páně

Čtyřicátý den po Pasše slaví pravoslavní křesťané jeden z dvanácti nejvýznamnějších svátků. Co se vlastně tehdy stalo a proč na tom záleží dodnes?