Коли багатство на шкоду

Митрополит Антоній, керуючий справами Української Православної Церкви

Багато хто з нас напевно думають, чому так несправедливо влаштований наш світ, чому деякі шикарно живуть, а інші, навпаки, ледве зводять кінці з кінцями? Чому Господь попускає бути такій кричущій несправедливості?

Думаючи так, ми, непомітно для самих себе, починаємо звинувачувати Бога в подібній всесвітній несправедливості, забуваючи про те, що проблема  людства, перш за все, криється в нас самих, а не в Бозі. Господь створив цей світ ідеальним, але людина впустила в нього гріх, а з гріхом у цей світ увійшли всі лиха та нещастя.

З приводу багатства існує безліч висловлювань святих отців. Вони кажуть, що людина зовсім не є абсолютним власником свого багатства, вона може бути лише тимчасовим його володарем. Людина – це певний «управитель» чи «приставник», поставлений Богом. Багатство – це зброя, і якщо ти правильно його використовуєш, воно послужить твоєму виправданню, якщо ж неправильно, стане причиною твоєї погибелі.

Багатство стає на шкоду тоді, коли людина починає думати тільки в рамках своїх інтересів, бажати лише особистої вигоди, у збиток іншим, коли, піклуючись про своє збагачення, забуває про любов, часом навіть до своїх близьких. Від такого багатства черствіє серце, і біль рідної людини може бути навіть не почутий.

Небезпека виникає, коли людина стає залежною від свого багатства, вона перестає думати про щось інше, окрім грошей. У такому разі багач, що має владу, стає найбільш невільною людиною, бо в неї немає сил побороти свою залежність.

Чим більше багатства в такої людини, тим менше в неї любові. По суті, ні багатство, ні бідність не роблять людину хорошою або поганою, все залежить від нашого сердечного ставлення до матеріальних благ.

Доказ тому – безліч прикладів святих, які були багатими людьми. Однак вони ніколи не ставили своє особисте багатство у главу кута земного життя.

Христос ніколи не засуджував багатство саме по собі, а тільки тих, хто ним захопився.

Аіф

Přečtěte si také

Neděle všech svatých: plod Ducha svatého, který mění svět

První neděli po Padesátnici slaví pravoslavná církev památku všech svatých – těch, jejichž jména známe, i těch bezejmenných, kteří žili a zemřeli pro Krista. 

Co nám dala Padesátnice?

Nyní vstupujeme do oslav svaté Padesátnice. Je to svátek, který má svůj předobraz již ve Starém zákoně a jehož význam sahá hluboko do dějin spásy. Zároveň je to svátek, který završuje naše hlavní oslavy Kristova vzkříšení. To, co začalo Paschou, dochází svého naplnění v události seslání Svatého Ducha na Církev.

Z islámu k pravoslaví: Milica a její cesta k pravoslaví

Dívka ze Slovinska, narozená v muslimské rodině, exkluzivně pro SPN v Srbsku vyprávěla, jak skrze Liturgii, přátelství, modlitbu a Kristovu lásku našla cestu k pravoslaví.

Rozhovor s biskupem Izaiášem: Pouť v Mikulčicích a odkaz svatých věrozvěstů

Biskup olomoucko-brněnský Izaiáš exkluzivně pro SPN hovoří o cyrilometodějské pouti v Mikulčicích a o odkazu svatých Cyrila a Metoděje pro pravoslavné věřící v českých zemích a na Slovensku.

Pravoslaví jednoduše: Svaté myro, vonné tajemství církve

Co je to svaté myro, jak se liší od běžného oleje a proč s ním kněz při křtu křižuje tělo novokřtěnce? Přinášíme vám jednoduché vysvětlení jedné z nejstarších křesťanských tradic.

Pravoslavná církev slaví Nanebevstoupení Páně

Čtyřicátý den po Pasše slaví pravoslavní křesťané jeden z dvanácti nejvýznamnějších svátků. Co se vlastně tehdy stalo a proč na tom záleží dodnes?