Душу переповнює радість: як в УПЦ організували з’їзд для особливих дітей

В Рівненській єпархії вже не перший рік триває робота з дітьми з особливими можливостями

На джерелі святої праведної Анни у селі Онишківці особливі діти Рівненщини кілька останніх днів липня релаксували, молились та отримували духовну підтримку від священиків. У Рівненській єпархії УПЦ закінчився четвертий з’їзд дітей з обмеженими можливостями.

Цьогоріч кількість особливих дітей разом з батьками перевищила позначку 100. Організатори заходу кажуть, що це високий показник їх роботи з особливою молоддю, і пропонують відповідальним по благочиннях єпархії священикам ще наполегливіше запрошувати дітей-інвалідів та їх батьків до співпраці.

Четвертий з'їзд зібрав більше 100 учасників

«Минуло три роки, як ми від Рівненської єпархії запустили цей проект, тоді дітей-інвалідів, котрі б хотіли отримувати духовну опіку від священиків, важко було знайти, – розповідає протоієрей Василь Начев, керівник соціального відділу при Рівненскій єпархії УПЦ. – Тому що ця категорія населення насправді дуже замкнута, вразлива, на контакт йде неохоче, мало кому довіряється. Нині мою душу переповнює радість через те, що вдалось їх на кілька днів вирвати із повсякденного буття, допомогти відпочити як для дітей, так і для батьків. Тут присутні особливі діти та молодь з усіх куточків Рівненщини, котрі приїздили раніше і ті, хто вперше став учасником відпочинку в Онишківцях».

Протоієрей Василь Начев (у центрі) серед дітей з особливими можливостями

Юля Кузнєцова разом з донькою два роки тому потрапила на з’їзд через оголошення, яке прочитала на сайті Рівненської єпархії. Виховуючи особливу доньку, жінка давно мріяла про колектив, в якому Маша не буде себе почувати обмеженою. Як вона пригадує, дуже раділи з чоловіком, коли отець Василь дозволив приєднатись до учасників з’їзду, адже вони самі проживають у місті Вараш іншої єпархії.

«Того року ми подружились з дуже багатьма людьми на з’їзді, були вечори, що засиджувались до пізньої ночі, бо хотілось спілкуватись, ділитись, черпати, – розповідає Юля. – Атмосфера абсолютно невимушена, дитина щаслива, а відтак і ми. Отець Василь багато часу проводив та й проводить з кожним учасником з’їзду, вислуховує, підтримує, радить – і це стимулює більше довіряти священикам. А ще наша сім’я мимоволі у той же рік стала волонтерами: ми познайомились із Сашею з Корця, молодим чоловіком на візку, котрий без зайвої допомоги не може одягнутись, вмитись, мій чоловік став ним опікуватись. Цього року, по суті, я тут не тільки через Машу, але й через Сашу, якого потрібно підтримати».

Організаторам вдалось заповнити дозвілля дітей вщерть

Четвертий з’їзд особливих дітей тривав впродовж п’яти днів. За цей час організаторам вдалось заповнити дозвілля дітей вщерть. Православний волонтер Людмила Климчик приготувала розваги геть для усіх категорій учасників.

«По роботі минулих років я зрозуміла, що найважливіше для цих дітей – емоції, тому ставлю це в пріоритет, – розповідає вона. – Щовечора палимо багаття, смажимо сало та розмовляємо на будь-які теми, священики долучаються мимоволі, спрямовують, ненав’язливо радять. Діти у захваті від обливань, тож це вже стало традицією проводити мокрі дні під час з’їзду. Батьки хочуть релаксу, тож заняття з арт-терапії, виготовлення ляльки-мотанки до їх послуг».

Кожен день учасників з’їзду був розписаний по годинах, щоправда, свої корективи вносила погода, дощові опади переносили активні ігри у приміщення, однак ніхто не сумував та знаходив заняття до душі.

Ірина разом з донькою Тетяною вдруге приїхали до Онишківців. Незважаючи на важку хворобу хребта доньки, намагаються багато рухатись на подвір’ї. Ірина розповідає, що вдома заставити Тетяну пройтись по вулиці дуже важко, а тут її стимулюють такі ж діти, як і вона.

«Хоча говорить Таня погано, але ще з першого дня нашого перебування згадує про хресний хід, – ділиться враженнями жінка. – Вона пригадує, як ми ходили у минулі роки лісом навколо джерела святої Анни, співали "Богородице Дєво…", вона знає цю молитву. Тож із задоволенням йшла і цього разу, просилась на руки, але витримала».

Ірина з донькою Тетяною вже вдруге приїхали до Онишківців

Під час з’їзду до учасників завітав владика Пимен, єпископ Дубенський, вікарій Рівненської єпархії. Благословляючи кожну дитину та дорослого, він зауважив: «Я обіцяю, наступного року не ви на мене тут чекатимете, а я на вас».

Єпископ Пімен благословив кожну дитину на з'їзді

Завершальний день четвертого єпархіального з’їзду дітей з обмеженими можливостями розпочався молитвою. Під час Божественної літургії велика кількість дітей та дорослих причастились Святих Христових Тайн та звершили подячну молитву за спільно проведені дні на джерелі святої праведної Анни.

Джерело святої праведної Анни вже не перший рік вітає учасників з'їзду від Рівненської єпархії

Přečtěte si také

Pravoslaví jednoduše: Proč líbáme ikony?

Často se nás ptají lidé, kteří do chrámu přicházejí poprvé nebo pravoslavnou tradici blíže neznají, co vlastně znamenají gesta, která u věřících vidí - například líbání ikon.

Výsledky průzkumu SPN: Co skutečně formuje víru v našich zemích?

Po dvou týdnech sběru dat přináší redakce SPN výsledky průzkumu v České a Slovenské republice. Co ukazují odpovědi respondentů?

Narativ „pravoslaví jako mužství“ církvi škodí, varuje teolog

Podle teologa George Demacopoulose je představa pravoslaví jako prostoru pro „oslavu mužství“ v rozporu s učením i dějinami církve a odrazuje věřící ženy.

Mýty o pravoslaví: Modlit se má člověk hlavně v soukromí, chrám není nutný

„Věřím v Boha po svém, stačí mi modlit se doma v pokoji. Do chrámu chodit nemusím.“

Pravoslaví v každodenním životě: Jak se duchovně připravit na Vánoce

Dnes mnozí křesťané oslavují Narození Pána Ježíše Krista podle nového (gregoriánského) kalendáře, pro věřící, kteří se drží starého (juliánského) kalendáře, období přípravy stále trvá. 

Pravoslaví v každodenním životě: Jak osvobodit srdce od křivdy?

Odpuštění není jen laskavé gesto vůči druhému. V pravoslaví je to nezbytná podmínka pro náš vlastní vztah s Bohem. Proč je tak těžké odpustit a jak najít sílu k usmíření, i když rána stále bolí?