«І взагалі, я на сповідь спізнююся…»

Зовнішність часто буває оманлива

Поїхала я в один монастир на всеношну і на сповідь.
Приїхала до початку, але дуже хотіла їсти. А там, недалеко від входу, монастирський ларьок з випічкою, чаєм-кавою і всілякими іншими смаколиками.
Зайняла чергу, і коли вона якраз підійшла, переді мною влазить мужик.
"Я вже відстояв, брав тільки що, так що будьте ласкаві і т. д.»
Огидний мужик! Бритоголовий, на понтах. Гаманець товщий за мою сумку, куди поміщається абсолютно все. Шлейф одеколону…
– Мені кави! – говорить. – Дві!
– Розчинну? – запитує продавчиня.
– Мені натуральну і найкращу, — понтується мужик.
А, "голений" ще замовив якихось пирогів, тістечок, ще чогось…
«Що, дружина не може спекти або коханка? – думала я про себе. – І взагалі, я на сповідь спізнююся».
І кидаю на нього такі погляди, що він просто в попіл згоріти повинен. Але на мене він навіть уваги не звертав – не його польоту птах.
Нарешті, він взяв все, що йому треба, і вийшов.
П'ю чай, дивлюся у віконце. І бачу, як цей нахабний мужик свою «найкращу натуральну каву» бомжам віддає.
Вони там неподалік розташувалися. І пироги свої з тістечками.
Я аж похлинулася. Не витримала, підійшла до них.
– Це ви для них все купували?
– Так! У мене сьогодні день народження. Пригощаю ось.
Принюхалася – начебто тверезий.
– Вітаю! Можна я тут постою з вами? (Цікаво ж).
– Постійте, звичайно.
Нагострила вуха, а він бомжиків розпитує, що з ними сталося і т. д.
Підтягнулися до нашої «компанії» дві церковні бабусі. Теж в монастир ішли. І стали бомжикам говорити, що, типу, так жити не можна, треба працювати. Ну і я підтакую…
А мужик цей, поки ми проповідували, штанину одному бомжу підняв, а нога вся гнила, смердюча. Він її обмацує. Прямо голими руками. Я аж не витримала:
– Ви не боїтеся?
– Я ж лікар, - каже.
Оглянув, написав на папірці якісь ліки і грошей бомжу дав на них.
Дивлюся я на дядька, але ж нормальний мужик. Очі добрі. А чого я про нього тільки не подумала.
А бомжі – задоволені. Тістечка з кавою лопають....
І попленталася я на свою сповідь…

Источник

Přečtěte si také

Co nám dala Padesátnice?

Nyní vstupujeme do oslav svaté Padesátnice. Je to svátek, který má svůj předobraz již ve Starém zákoně a jehož význam sahá hluboko do dějin spásy. Zároveň je to svátek, který završuje naše hlavní oslavy Kristova vzkříšení. To, co začalo Paschou, dochází svého naplnění v události seslání Svatého Ducha na Církev.

Z islámu k pravoslaví: Milica a její cesta k pravoslaví

Dívka ze Slovinska, narozená v muslimské rodině, exkluzivně pro SPN v Srbsku vyprávěla, jak skrze Liturgii, přátelství, modlitbu a Kristovu lásku našla cestu k pravoslaví.

Rozhovor s biskupem Izaiášem: Pouť v Mikulčicích a odkaz svatých věrozvěstů

Biskup olomoucko-brněnský Izaiáš exkluzivně pro SPN hovoří o cyrilometodějské pouti v Mikulčicích a o odkazu svatých Cyrila a Metoděje pro pravoslavné věřící v českých zemích a na Slovensku.

Pravoslaví jednoduše: Svaté myro, vonné tajemství církve

Co je to svaté myro, jak se liší od běžného oleje a proč s ním kněz při křtu křižuje tělo novokřtěnce? Přinášíme vám jednoduché vysvětlení jedné z nejstarších křesťanských tradic.

Pravoslavná církev slaví Nanebevstoupení Páně

Čtyřicátý den po Pasše slaví pravoslavní křesťané jeden z dvanácti nejvýznamnějších svátků. Co se vlastně tehdy stalo a proč na tom záleží dodnes?

Pravoslaví v každodenním životě: Zábava, sociální sítě a hlídka srdce

Co říká pravoslavná tradice o filmech, hudbě a sociálních sítích? Nejde o seznam zákazů. Jde o to, co to dělá s naším srdcem.