Рішення Фанару: погляд із Греції

Патріарх Варфоломій и Патріарх Кирил
З одного боку – 150 мільйонів вірян, з іншого – один старий інститут, який вже давно не є маяком світового Православ'я і всіма силами намагається демонструвати свою лояльність до США, щоб підтримувати своє існування.
Так хто ж тоді в ізоляції?
З одного боку — Церква, яка будує 3-5 нових храмів щодня, наповнила церквами руського стилю Європу, Азію та Латинську Америку. З іншого – та, яка стільки років не може відкрити навіть Халкінську Богословську школу.
Так хто ж тоді в ізоляції?
З одного боку – сильна з точки зору дипломатії Церква, яка хоч і не перемагає серед православних, але з чиєю думкою рахується світове християнське і міжрелігійне співтовариство. З іншого – зів'яла церква, яка логікою «вирішую і розпоряджаюся» намагається нав'язати всім свою думку.
Так хто ж тоді в ізоляції?
З одного боку – Церква, за якою стоїть сильна держава. З іншого – Церква, кафедра якої перебуває в мусульманській країні і стає посміховиськом, коли офіційно заявляє, що все прекрасно з захистом прав релігійних меншин у Туреччині і з нетерпінням чекає вливань з іншого боку Атлантичного океану, щоб отримати ковток повітря.
Так хто ж тоді в ізоляції?
З одного боку – церква, яка надала велику матеріальну і дипломатичну підтримку грекам, що надає гуманітарну допомогу в Сирії і сприяла звільненню архієпископа Охридського. З іншого – Церква, що зіпсувала стосунки з різних причин з половиною православного світу (Афіни, Антіохія, Софія, Американська Церква та ін).
Так хто ж тоді в ізоляції?
З одного боку – Церква, шанована на світовому рівні, з іншого – та, на яку подає в суд навіть «Турецька православна церква» як на порушницю турецьких законів.
Так хто ж тоді в ізоляції?
І це лише деякі факти, які нам варто знати, коли фанаріоти «замилюють нам очі» і зводять нас з розуму своїми заявами і публікаціями, що Москва обрала самоізоляцію!
Москва, звичайно, далеко не безвинна сторона в нинішній кризі, але представляти нам чорне білим, а біле – чорним, як це роблять доброзичливці Фанару – вже занадто.
Їхні дивні твердження викликають лише здивування...
Přečtěte si také
Skepse místo úcty: Proč zapomínáme na vlastní svaté
Brněnská homilie o sv. Orosii otevřela nepohodlnou otázku: proč pravoslavní věřící zůstávají k památce českých světců tak chladní?
Proč Bůh dopouští utrpení? Pravoslavný pohled
Zlo a bolest nejsou Božími tresty, jsou plodem padlého světa. Co na otázku utrpení odpovídá pravoslavná tradice?
Co naše Církev udělala s dědictvím a odkazem sv. Gorazda?
Téměř neporušená tráva před křížem na Kobyliské střelnici. Několik desítek lidí. A jeden dopis, který nás nenechá klidnými. Jeho autor se ptá: Co jsme za osmdesát čtyři let udělali s dědictvím, které nám sv. Gorazd zanechal?
Proč pravoslavní uctívají ostatky svatých: časté omyly
Uctívání ostatků svatých bývá terčem nedorozumění a nařčení z modloslužby. Vysvětlujeme, na jaké teologii pravoslavná úcta k relikviím skutečně stojí.
Co je známo o vraždě ve Svatohorské lávře
Ve Svatohorské lávře zabili mnicha a zranili další dva. Co je o tragédii známo?
Proč pravoslavní ctí ikony a nejde o modloslužbu
Pravoslavní křesťané ikony neuctívají jako bohy, ale ctí skrze ně toho, koho zobrazují. Odkud tato tradice pochází a jak církev odpovídá na časté námitky o modloslužbě?