Митрополит Антоній: про головний духовний закон

Митрополит Антоній (Паканич)

Спаситель приходить на землю для того, щоб повернути кожній людині ту велику гідність, від якої вона, через гріхопадіння, відмовилася. 

Людина, отримавши з моменту свого створення владу над всією землею і ставши володарем і царем цього світу, послухавши диявола, вирішила, що цього недостатньо для неї і побажала стати рівною Богові, вирішила змагатися з Ним. Тільки людина забула про головний духовний закон: все, що створене Богом, може існувати виключно завдяки єднанню з Ним, тільки живлячись із джерела життя. А все, що віддалилося від Бога, рано чи пізно успадкує тільки руйнування і смерть – такий закон. 

Тому людина, зробивши гріх боговідступництва, не просто не стала богом, але, за великим рахунком, перестала бути і справжньою людиною, тому що людина – це істота, покликана до богоспілкування. 

Гріх настільки замутнив людський розум, що той, в безумстві своєму, спробував сховатися від Всевидячого Господа. І хоч у глибині душі людина і розуміє, що життя без Бога неможливе – а про це говорить вся історія людства, – вона, через тиск гріха, все далі і далі віддаляється від Джерела свого безсмертя, і як підсумок – повертається в землю, з якої була узята. 

Пришестя Бога в цей світ дало людству реальну можливість перемогти гріх, але перемогти не якимось теоретичним шляхом, а, перш за все, у своїй власній природі. Завдяки Боговтіленню Господь виявляється не просто десь поруч з нами: він опиняється в нас самих. Саме для цього ми причащаємося таємниць Христових. Беручи участь в Євхаристії, ми приймаємо в себе Самого Бога. Причащаючись Тіла і Крові Христових, ми отримуємо від Бога ту благодать, ту надприродну силу, яка допомагає нам боротися з нашим гріхом і долати його.

Але всі ці духовні блага матимуть для нас значення тільки в тому випадку, якщо ми відмовимося від звичних нам цінностей і звичок, які затуляють від нас Бога. 

Щоб побачити в своєму житті Бога, ми повинні прозріти духовно. Духовний зір – це бачення істини, і це бачення починається з того, що людині відкриваються її гріхи. Побачивши свої гріхи, людина починає розуміти, що ніхто, ні сама людина і ніяка людська сила не може звільнити її від їх вантажу. Зробити ж це може один тільки Бог. 

Будемо ж сподіватися на Його милість і Його благодатну допомогу. Самим з собою нам не впоратися, наші недуги може зцілити лише Бог.

КП в Україні

Přečtěte si také

Neděle všech svatých: plod Ducha svatého, který mění svět

První neděli po Padesátnici slaví pravoslavná církev památku všech svatých – těch, jejichž jména známe, i těch bezejmenných, kteří žili a zemřeli pro Krista. 

Co nám dala Padesátnice?

Nyní vstupujeme do oslav svaté Padesátnice. Je to svátek, který má svůj předobraz již ve Starém zákoně a jehož význam sahá hluboko do dějin spásy. Zároveň je to svátek, který završuje naše hlavní oslavy Kristova vzkříšení. To, co začalo Paschou, dochází svého naplnění v události seslání Svatého Ducha na Církev.

Z islámu k pravoslaví: Milica a její cesta k pravoslaví

Dívka ze Slovinska, narozená v muslimské rodině, exkluzivně pro SPN v Srbsku vyprávěla, jak skrze Liturgii, přátelství, modlitbu a Kristovu lásku našla cestu k pravoslaví.

Rozhovor s biskupem Izaiášem: Pouť v Mikulčicích a odkaz svatých věrozvěstů

Biskup olomoucko-brněnský Izaiáš exkluzivně pro SPN hovoří o cyrilometodějské pouti v Mikulčicích a o odkazu svatých Cyrila a Metoděje pro pravoslavné věřící v českých zemích a na Slovensku.

Pravoslaví jednoduše: Svaté myro, vonné tajemství církve

Co je to svaté myro, jak se liší od běžného oleje a proč s ním kněz při křtu křižuje tělo novokřtěnce? Přinášíme vám jednoduché vysvětlení jedné z nejstarších křesťanských tradic.

Pravoslavná církev slaví Nanebevstoupení Páně

Čtyřicátý den po Pasše slaví pravoslavní křesťané jeden z dvanácti nejvýznamnějších svátků. Co se vlastně tehdy stalo a proč na tom záleží dodnes?