Головна умова будь-якого успіху
Фото:
Існує одне правило, яке неодмінно веде до успіху і гармонії: «Мені добре тоді, коли іншому добре». Можна сформулювати це правило ще так: «Возлюби ближнього твого, як самого себе» (Лк. 10:27). Може здатися абсурдним дане уявлення про успіх. Але це парадоксальна аксіома.
Роблячи добро іншим, прикрашаючи їх життя і допомагаючи, ми покращуємо своє життя, пом'якшуючи в першу чергу своє серце. Але ж саме серце відповідає за наші почуття. Якщо ми не працюємо над його вдосконаленням, всі наші досягнення безглузді. Серце не зможе відгукуватися на красу і добро, розділяти радість і біль, переживати падіння і злети.
Життя того, хто йде по головах, перетворюється в жах, людина притуплює спочатку всі свої рецептори, совість, а потім і зовсім перестає що–небудь відчувати. Вона діє на автоматі. У неї вже немає ні цілей, ні почуттів, ні друзів, ні ворогів.
Але саме такі люди багатьом здаються успішними. Так, вони можуть мати матеріальні блага, але хіба тільки матеріальна база говорить про успіх особистості? Звичайно, ні. Матеріальне є лише частиною уявлення про людський успіх, але він недосяжний без інших складових: внутрішньої гармонії та гармонії з оточуючим світом, самореалізації, дружби, любові, вірності принципам, подяки і благородства, постійного саморозвитку і наближення до ідеалів. Тільки в їх комплексі можливе досягнення справжнього успіху.
На початку усвідомленого життєвого шляху має бути неодмінно закладено золоте правило: «Мені не буде добре, якщо я зробив комусь погано, якщо не відгукнувся на прохання про допомогу, пройшов повз болю ближнього, позаздрив».
Цей незримий, але чітко діючий закон життя працює завжди і скрізь. І буде працювати в усі часи. Тому, якщо ви прагнете до успіху, візьміть на озброєння непорушний постулат – любити.
«Що може зрівнятися з любов'ю? Нічого. Це – корінь, джерело і мати всіх благ. Це – «чеснота, пов'язана із задоволенням і приносить одну безперервну радість щиро засвоївшим її »,– говорив святитель Іоанн Златоуст.
Хто любить ближнього, той висловлює свою любов до Бога, тому що Він його милосердя переносить на Самого Себе. А без Бога ніякої удачі ні в чому ніколи не буде.
Přečtěte si také
Neděle všech svatých: plod Ducha svatého, který mění svět
První neděli po Padesátnici slaví pravoslavná církev památku všech svatých – těch, jejichž jména známe, i těch bezejmenných, kteří žili a zemřeli pro Krista.
Co nám dala Padesátnice?
Nyní vstupujeme do oslav svaté Padesátnice. Je to svátek, který má svůj předobraz již ve Starém zákoně a jehož význam sahá hluboko do dějin spásy. Zároveň je to svátek, který završuje naše hlavní oslavy Kristova vzkříšení. To, co začalo Paschou, dochází svého naplnění v události seslání Svatého Ducha na Církev.
Z islámu k pravoslaví: Milica a její cesta k pravoslaví
Dívka ze Slovinska, narozená v muslimské rodině, exkluzivně pro SPN v Srbsku vyprávěla, jak skrze Liturgii, přátelství, modlitbu a Kristovu lásku našla cestu k pravoslaví.
Rozhovor s biskupem Izaiášem: Pouť v Mikulčicích a odkaz svatých věrozvěstů
Biskup olomoucko-brněnský Izaiáš exkluzivně pro SPN hovoří o cyrilometodějské pouti v Mikulčicích a o odkazu svatých Cyrila a Metoděje pro pravoslavné věřící v českých zemích a na Slovensku.
Pravoslaví jednoduše: Svaté myro, vonné tajemství církve
Co je to svaté myro, jak se liší od běžného oleje a proč s ním kněz při křtu křižuje tělo novokřtěnce? Přinášíme vám jednoduché vysvětlení jedné z nejstarších křesťanských tradic.
Pravoslavná církev slaví Nanebevstoupení Páně
Čtyřicátý den po Pasše slaví pravoslavní křesťané jeden z dvanácti nejvýznamnějších svátků. Co se vlastně tehdy stalo a proč na tom záleží dodnes?