Що таке спасіння й від чого повинна спасатися людина
Фото: Christian.by
Отже, в історії людства сталося щось, що згодом потрібно було виправити. Так, саме так. Такою подією було гріхопадіння прабатьків Адама й Єви.
Бог створив цей світ прекрасним, і вінцем такої богоствореної краси повинна була стати людина, як найдосконаліше Боже творіння. Однак людина не змогла встояти в праведності й відпала від Бога, порушивши Його заповідь. Як результат – у світ увійшов гріх, а з гріхом – смерть. Гріх вніс розлад практично у всі сфери людського буття: зруйнував стосунки людини з Богом, перекрутив сприйняття людиною своєї власної природи і вніс дисбаланс у взаємини людей із навколишнім середовищем. При цьому гріх настільки глибоко укорінився в нашій природі, що часом стає практично неможливим побачити в людині той образ Божий, за яким він створювався спочатку.
Спасіння ж, на думку святих отців – це і є якраз відновлення в людині образу Божого, повернення людині того стану, який вона мала у Раю. Адже спасіння – це обоження, а саме до обоження і покликана людина. Спасіння – це подолання гріха, який, як стіна, стоїть між людиною й Богом. Спасіння – це життя в благодаті Божій.
Спасіння слід подавати в двох аспектах: об'єктивному й суб'єктивному. Так, у Новому Завіті святий апостол Павло, говорячи про спасіння людства, стверджує: «Бо спасені ви..., а це не від вас, то дар Божий» (Еф. 2:8). І дійсно, якби не було Боговтілення, якби Бог не взяв на себе нашу людську природу, то спасіння було б неможливим. Це і є об'єктивна сторона спасіння. Але той же апостол в іншому своєму посланні помічає й іншу сторону спасіння – ту, яка перебуває в прямій залежності від самої людини: «Зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння» (Флп. 2:12). Тобто, саме від самої людини залежить, наскільки вона здатна сприйняти те, що зробив заради нас Господь. І якщо ми не здатні долучитися до цих плодів, то в такому випадку особисто для нас марний і Хрест, і страждання Христові і Його Воскресіння.
Таким чином, спасіння людини – це двосторонній процес, в якому бере участь одночасно і Бог, і людина, процес, що передбачає співробітництво Бога й людини.
А що ж є для людини найголовнішим у спасінні в її суб'єктивному розумінні? За словами преподобного Максима Сповідника, оскільки людина спочатку неправильно використовувала дар свободи, дар своєї волі, то спасіння якраз і полягає в можливості зцілити нашу волю.
Іншими словами, людина, яка спасається – це та людина, яка готова підпорядкувати свою волю волі Божій. І це не може бути просто певним механічним процесом, це повинен бути постійний процес нашого життєвого шляху.
Přečtěte si také
Pravoslaví v každodenním životě: Jak zacházet s hněvem, aby nás nezničil
Hněv prožívá každý z nás. Někdy tiše, jindy výbušně. Jak s ním zacházet tak, aby nám neublížil – ani doma, ani v duchovním životě?
Pravoslaví jednoduše: Proč se v chrámu používá kadidlo?
V naší rubrice „Pravoslaví jednoduše“ každý týden vysvětlujeme jednu pravoslavnou věc tak, aby jí porozuměl úplně každý. Minule jsme psali o ikonostasu. Dnes se zaměříme na něco, co v chrámu nejen uvidíte, ale i ucítíte: kadidlo.
Pravoslaví v každodenním životě: Co dělat, když mě svírá strach?
Naše rubrika „Pravoslaví v každodenním životě“ dnes pokračuje tématem, které se týká úplně každého: strach. Strach z budoucnosti, z osamění, ze smrti, z nemocí, z nejistoty.
Životy svatých: Kdo byl svatý Ivan Český?
Spouštíme novou rubriku „Životy svatých“, ve které si každý týden připomeneme jednoho světce. Dnes začínáme úplně od samotných kořenů českého křesťanství, u poustevníka sv. Ivana Českého.
Proč pravoslavní nepodávají svaté přijímání nepravoslavným?
Časopis Hlas pravoslaví se ve svém zářijovém čísle věnoval tématu, které v poslední době znovu vyvolává diskuse i v pravoslavném světě – otázce, zda mohou být nepravoslavní křesťané připuštěni ke svatým Tajinám.