Синод УПЦ зарахував до лику святих преподобну Серафиму, ігуменію Корецьку

Корецький Свято-Троїцький монастир. Фото: monasteries.org

Священний Синод Української Православної Церкви зарахував до лику святих преподобну Серафиму, ігуменю Корецьку, яка трудилася в Корецькому Свято-Троїцькому ставропігійному монастирі в кінці 15 – початку 16 століття.

Відомості про життя Серафими Корецької можна знайти в багатьох історичних книгах. Так, достеменно відомо, що майбутня настоятелька обителі народилася в знатній родині князів Корецьких. У той час обитель, яку заснував в 1069 році ігумен Києво-Печерського монастиря Варлаам, часто піддавалася руйнівним нападам. Монастир неодноразово спалювали татари: спочатку воїни хана Батия, а в 15 столітті – хана Менглі-Гірея. Згідно з історичними джерелами, саме князі Корецькі почали відновлювати обитель, в якій першою ігуменею стала друга дочка Акіма Корецького та Анни Ходкевич – Софія, після постригу – Серафима.

Це був 1579 рік. Часи були смутні: прийняття Брестської унії, гоніння на православних. Тих, хто не хотів ставати уніатом, вбивали. Представників знаті вивозили до Варшави, де піддавали всіляким тортурам і вимагали відректися від віри. Православні храми так само, як і людей, знищували, спалювали, здавали в оренду під мечеті, корчми, шинки.

Корецький жіночий монастир – єдина обитель, яка так і залишилася православним центром і куди звідусіль стікалися люди, які зберегли віру своїх предків.

Князі ж Корецькі прийняли умови Речі Посполитої і стали уніатами. Князь Іван після зречення став Яном-Карлом і на знак визнання нової віри виніс ікону «Споручниця грішних» і плащаницю Богородиці зі своєї молитовної кімнати. 

Ігуменія Серафима забрала ці святині і хресним ходом віднесла в Корецький монастир. За переказами, матінка сильно плакала і просила брата одуматися, оскільки передчувала лихо. Так і сталося: брат виявився приречений на бездітність і рід князів Корецьких припинив своє існування.

За час свого керування монастирем ігуменя Серафима повністю відновила обитель, заснувала притулок для дівчаток-сиріт, відновила роботу майстерень з живопису, позолоти куполів, позолоти по дереву, також запрацювали майстерні з пошиття риз, митр.

У 1620 році матінка Серафима почала будівництво нового великого монастиря, оскільки Свято-Вознесенський не вміщав всіх черниць, які прагнули нести послух в обителі. Головним меценатом і патроном будівництва став митрополит Петро Могила. Так був заснований Свято-Троїцький жіночий монастир, який діє і понині. 

Все своє майно і достатки своєї матері ігуменія Серафима відписала монастирю.

Померла перша настоятелька Свято-Троїцького жіночого монастиря в 1627 році. Обряд поховання звершив митрополит Петро Могила.

Як повідомляла СПЖ, Священний Синод Української Православної Церкви встановив святкування на честь Вілійської ікони Божої Матері «Знамення». Чудотворний образ перебуває в старовинній церкві Рівненської єпархії УПЦ і зцілення біля нього, тільки в сучасні часи, отримали сотні мирян із усіх куточків України.

Přečtěte si také