Вінницькі священики «Отці співали хором і ми співаєм». Продовження традиції
Майже всі учасники музичного колективу представляють династії подільського духовенства. У Різдвяні свята хор виступив у всіх благочиннях єпархії, супроводжуючи владику Варсонофія в його архіпастирських візитах.
На професійному рівні
Ідея створення концертного хору духовенства належить митрополиту Вінницькому і Барському Варсонофію і молодим священикам єпархії. Втілення задуманого почалося з середини грудня минулого року, коли в єпархії вирішувалося, як найбільш духовно і красиво привітати православних християн з Різдвом Христовим.
Регентом хору призначили отця Назарія Давидовського – клірика храму Вознесіння Господнього УПЦ у Вінниці, викладача кафедри теорії та методики музичного виховання Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу, художнього керівника жіночого хору «Соломія», створеного ним при коледжі, і керівника Історичного відділу Вінницької єпархії УПЦ.
– Багато священиків співають у хорах різних храмів, і колядувати їздять багато – і діти, і дорослі, і священнослужителі. А нам було важливо створити компактний концертний колектив, в якому хоровий спів був би на професійному рівні – з нот, чотирьох-п'яти голосів і т. д. В нашому хорі підібралися священики, що добре співають із нот і мають значний хоровий бекграунд, – розповідає отець Назарій Давидовський. – Я запропонував кілька колядок, ще частину улюблених ними пісень принесли священики, в результаті вийшов репертуар із 13 колядок. Але часу на репетиції було дуже мало, менше місяця, а збиралися, максимум, один-два рази в тиждень, і то не повним складом.
Хто б міг уявити
Абсолютна більшість учасників хору духовенства Вінницької єпархії – діти священиків. У небагатьох інших – чи дідусь був протоієреєм, чи просто сім'я має міцні православні традиції. Примітно, що багато років тому хор духовенства вже створювався у Вінниці, і в ньому співали отці нинішніх вокалістів.
– Хор священиків був створений у Вінниці понад 30 років тому, в радянський час, з нагоди святкування 1000-річчя хрещення Київської Русі, яке проводилося якщо і не на державному, то на відкритому рівні. Це був переломний момент, який багато в чому сформував подальший розвиток Церкви , – розповідає отець Назарій. – Тоді правлячим архієреєм Вінницької єпархії був владика Агафангел (Саввін). Він зібрав добре співаючих священиків і створив хор, який виступав на святкових заходах. Мій батько, протоієрей Агафангел Давидовський, був тоді регентом Різдва Богородиці кафедрального собору і керував цим хором. А 20 років тому, коли ми святкували 2000 років від Різдва Христового, наші батьки теж стали учасниками хору духовенства – досить професійного.
Отець Назарій згадує, як «часто на різдвяні свята священики збиралися поколядувати і поспілкуватися один з одним. Тоді ми, маленькі діти, грали разом у різні ігри, і хто б міг уявити, що через кілька десятків років вже наше покоління так само буде славити Христа».
У нинішньому хорі священиків 12 осіб. Регент – отець Назарій Давидовський, син отця Агафангела, теж учасника хору, отець Никодим Виговський, син отця Сергія, отець Арсеній Коржевой, син отця Володимира, отець Богдан Малиновський, син недавно покійного отця Сергія, отець Геннадій Пугачов, онук отця Петра Петрука (регента), отець Максим Мельничук, син отця Олексія, отець Петро Мигаль, син отця Іоанна, який служить на Західній Україні, отець Флавіан Ришко, син покійного отця Василя, ключаря Спасо-Преображенського кафедрального собору, отець Олександр Трегуба, син отця Леоніда. І тільки у отця Едесія Арустамяна і отця Романа Симчука батьки миряни.
Все краще й краще
У дні святкування Різдва Христового у нинішньому році хор духовенства щодня виїжджав у різні райони Вінницької єпархії, де знаходяться головні храми благочинь, супроводжуючи владику Варсонофія. Виступали в самій Вінниці та вже побували у Жмеринці, Барі, Літині, Козятині, Хмільнику, Луці-Мелешківській, Браїлівському і Лемешівському монастирях.
– З кожним виступом наш хор починає звучати все краще і краще. З'явилося почуття ансамблю, – говорить о. Назарій. – Часу на репетиції було мало – довелося в процесі виступів все викарбувати. І слава Богу – мені подобається.
16 січня у Вінниці відбудеться масштабний благодійний концерт «Вифлеємське сяйво» з ярмарком на допомогу дітям, які страждають важкими недугами. Хор священиків виступить у числі кращих хорів Вінницької єпархії УПЦ, які брали участь у конкурсі різдвяних колядок. Також у програмі: театралізоване дійство, хореографічні та сольні вокальні номери, серед яких – виступ зіркового гостя концерту отця Олександра Клименка.
Цей великий святковий концерт стане яскравим фіналом Різдвяного музичного марафону у Вінницькій єпархії. Але в хору священиків далекосяжні творчі плани. Адже попереду ще багато приводів радіти й славити Господа.
Цікаво подивитися, який хор духовенства буде у Вінницькій єпархії Української Православної Церкви років так через 30, – говорить отець Назарій Давидовський. – Чи будуть наші діти й онуки в ньому співати, чи продовжать вони традицію. Звичайно, хочеться сподіватися, що все це збережеться і продовжиться в майбутньому, в наших наступних поколіннях.
Фото Андрій Балан
Přečtěte si také
Albánský arcibiskup dává radu nově pokřtěným
Část z rozhovoru americké redakce SPN s albánským arcibiskupem Janem.
Pravoslaví jednoduše: Proč v chrámu nezní varhany, ale pouze lidský hlas?
Vstoupíte-li do pravoslavného chrámu, neuslyšíte varhany ani kytary. Veškeré bohoslužby jsou zpívané. Tento starobylý zvyk není náhodný.
Pravoslaví v každodenním životě: O penězích
Pohled pravoslavné církve na bohatství bývá často pochopen chybně jako absolutní oslava chudoby. Skutečnost je však hlubší: peníze nejsou zlé, nebezpečím je náš vztah k nim.
Pravoslaví jednoduše: Proč se v pravoslaví neprovádí kremace?
Při pohřbech pravoslavných křesťanů si můžete všimnout dvou věcí: rakev bývá během obřadu otevřená a církev zásadně odmítá kremaci (zpopelnění). Proč je pro pravoslaví tak důležité uložit tělo do země vcelku?
Mýty o pravoslaví: Svatí byli dokonalí lidé, kteří nikdy nehřešili
Často si představujeme svaté jako nehybné postavy z ikon, které se narodily s gloriolou a nikdy nepoznaly lidskou slabost. Tento mýtus však popírá samotnou podstatu pravoslavné spirituality.
Pravoslaví v každodenním životě: Co když je pro mě půst moc těžký?
Půst se blíží a s ním i obavy, zda ho zvládneme. Důležité je pochopit, že Církev od nás nežádá výkony pouštních mnichů, ale upřímnou snahu o uzdravení duše.