Питання, яке ніколи не варто ставити Богу
Все хороше, що є в нашому житті, - незаслужений подарунок від Бога. Фото: bbc.com
Господи, за що ?! Як часто ми задаємо це питання Богу в складних ситуаціях. Але питання це – небезпечна пастка, і присутність його в життя свідчить про жалюгідний стан нашої душі. Тут важливо звернути увагу на кілька моментів.
Адресуючи це питання Всевишньому, ми спритно перекладаємо свою провину на Бога: це Він винен, що все так вийшло. Я тут ні при чому. Я – жертва. Ось це почуття жертви – чистої води лукавство, яке небезпечно і вкрай руйнівно для особистості. Але крім лукавства ми непомітно впадаємо в ще більш страшний гріх – нарікання на Бога.
У питанні до Господу «за що ?!» звучить горда несмиренність, виклик Богу, прихована упевненість в своїй перевазі над іншими, небажання задовольнятися тим, що є, переконаність, що гідний більшого. Саме з цього питання народжується внутрішній бунт проти Бога, який може закінчитися найжахливішим чином – відпадінням від Бога, відступництвом.
Слід на самому початку викорінювати цей зростаючий бур'ян в душі, рубати його під корінь. Він здатний за швидкий час розростися і забити все справжнє, добре і прекрасне в нашому серці.
Ніхто, крім нас самих, не винен. Ми своїм способом життя, ходом думки, вчинками прийшлі до того, що маємо. Все хороше, що є в нашому житті, – незаслужений подарунок від Бога, все погане – плоди наших слів і думок. Все в житті слід осмислювати, міркування – вінець чеснот. Важливо, в якому ключі осмислювати, в який бік дивитися.
Завжди слід дивитися у напрямку до Бога. Кожен день і всі події дня мають наближати нас до Нього, виводити до світла. Якщо ж ми, розмірковуючи, залишаємося в темряві своїх політичних переконань і страхів, то це не міркування, а гордовита впертість, власна думка, зведена у ранг останньої інстанції.
Всяк чоловік – брехня (Пс. 115: 2). Людині властиво помилятися, тому і не варто собі довіряти. Довіряти потрібно тільки Богу і сподіватися слід виключно на Нього.
Якщо у нас виникли труднощі, потрібно не ламати руки і кидатися задавати питання світобудови «за що?», а терміново звірити свій життєвий курс з євангельськими істинами.
Přečtěte si také
Pravoslaví v každodenním životě: Jak zacházet s hněvem, aby nás nezničil
Hněv prožívá každý z nás. Někdy tiše, jindy výbušně. Jak s ním zacházet tak, aby nám neublížil – ani doma, ani v duchovním životě?
Pravoslaví jednoduše: Proč se v chrámu používá kadidlo?
V naší rubrice „Pravoslaví jednoduše“ každý týden vysvětlujeme jednu pravoslavnou věc tak, aby jí porozuměl úplně každý. Minule jsme psali o ikonostasu. Dnes se zaměříme na něco, co v chrámu nejen uvidíte, ale i ucítíte: kadidlo.
Pravoslaví v každodenním životě: Co dělat, když mě svírá strach?
Naše rubrika „Pravoslaví v každodenním životě“ dnes pokračuje tématem, které se týká úplně každého: strach. Strach z budoucnosti, z osamění, ze smrti, z nemocí, z nejistoty.
Životy svatých: Kdo byl svatý Ivan Český?
Spouštíme novou rubriku „Životy svatých“, ve které si každý týden připomeneme jednoho světce. Dnes začínáme úplně od samotných kořenů českého křesťanství, u poustevníka sv. Ivana Českého.
Proč pravoslavní nepodávají svaté přijímání nepravoslavným?
Časopis Hlas pravoslaví se ve svém zářijovém čísle věnoval tématu, které v poslední době znovu vyvolává diskuse i v pravoslavném světě – otázce, zda mohou být nepravoslavní křesťané připuštěni ke svatým Tajinám.