Митрополит Антоній (Паканич): Як побороти страх і перестати боятися
З Божою допомогою можна зірвати цей жахливий сургуч, бісівську печатку страху зі свого серця. Фото: dysha.info
Для того щоб не боятися, треба ставати духовною людиною. Віруюча людина в принципі не боїться. Адже страх – це відсутність віри, любові і надії, і саме їх стяжають християни все своє життя.
Налякати невіруючу людину може що завгодно: різні забобони, шантаж, паніка, будь-яка агітація і пропаганда, критика і труднощі, духовні вправи. І, до речі, саме духовні вправи, що відкривають завісу гріхів, навіть найсильніше можуть налякати, якщо немає в серці надії на Бога і Його всесильну допомогу.
Пізнання своєї гріховності часто супроводжується страхом, і це маркер нашого духовного стану. Віруюча людина, пізнаючи себе, сподівається на допомогу з боку Творця у своєму внутрішньому перетворенні, тому супроводимо не страхами, а надією і вірою в Бога. Господь Собою, Своїм світлом одночасно лікує, лікує і тут же вказує на те, що ще потребує зцілення.
Страх – це сім'я ворога роду людського. Бог сіє тільки любов. Все, що несе на собі відбиток страху, не має в собі Божественного. Боротьба зі страхом можлива тільки любов'ю і розсудливістю. Впускаючи в серці світло Христове – любов, ми спалюємо страхи душевні і духовні, страхи ж ментальні зникають при розважливому, вдумливому роздумі.
Необхідно позбавлятися від страхів, вони заважають жити, радіти, любити. Багато людей у похилому віці, оглядаючись назад, журилися про головне: все їхнє життя було прожите в страхах, по суті і життя-то повноцінного не було. Вони боялися бути собою, підлаштовувалися під обставини; боялися говорити те, що думали; боялися спілкуватися з тими, з ким хочеться, з ким цікаво і радісно; боялися жити так, як веліло серце; боялися вірити, надіятись і любити. Вони проживали своє єдине життя в страху не догодити думці інших, не бути як усі, вийти за звичні рамки. Вони йшли проти поклику серця і совісті.
Життя в постійному страху – пекло на землі. Страх занурює нас у темряву, опечатує від всього світлого. Але з Божою допомогою можна зірвати цей жахливий сургуч, бісівську печатку зі свого серця, повіривши своєму Творцю.
Přečtěte si také
Svoboda a předurčení: jak pravoslaví chápe lidskou vůli
Je člověk svobodný, nebo je jeho osud předem daný? Jak se pravoslavná teologie synergie liší od predestinace západních církví.
Co znamená svátost manželství a proč to není jen "církevní svatba"
Pravoslavná tradice nechápe manželství jako pouhé slavnostní posvěcení civilního sňatku. Jde o skutečnou svátost, skrze níž se dva lidé stávají součástí samotného těla církve.
Jak naučit dítě modlit se? Rady pro rodiče
Jak vést děti k modlitbě? Cesta od prvních slov po hlubší pochopení by měla vyrůstat z upřímnosti a příkladu rodičů, připomínají duchovní.
Jak pravoslavné farnosti u nás pomáhají chudým a uprchlíkům
Služba potřebným je přirozenou součástí víry. Připomeňme si, jak pravoslavné farnosti a eparchie u nás nezištně pomáhají chudým, nemocným, seniorům i uprchlíkům.
Kmotrovství v pravoslaví: jaká je role kmotra a kmotry při křtu dítěte?
Kmotr v pravoslavné tradici není jen čestný host u křtitelnice, ale člověk, který před Bohem skládá skutečný slib a přebírá duchovní odpovědnost za dítě.