В Чернівецькій єпархії розповіли про покійного настоятеля храму Задубрівки

Протоієрей Леонід Делікатний з дочкою. Фото: сторінка Чернівецько-Буковинської єпархії у Facebook

Спогади Олени Делікатної про її батька, померлого настоятеля храму УПЦ на честь Архістратига Михаїла в селі Задубрівка протоієрея Леоніда Делікатного, опублікували на сторінці Чернівецько-Буковинської єпархії у Facebook.

За словами Олени, рід покійного священнослужителя бере початок від козака і священнослужителя.

В юності протоієрею Леоніду пророкували успішну військову кар'єру, проте він після служби в армії вирішив повернутися в Чернівці і вчитися, щоб стати пічником. Однак відчув, що це не його професія, і припинив навчання.

Перед висвяченням працював на водоканалі.

«Він говорив нам (дітям), що ми повинні знати народні пісні, він дуже їх любив. Що ми зобов'язані знати історію України, тому що це наша Батьківщина! Він змушував нас дивитися старі фільми і обговорював з нами, – згадала дочка священнослужителя. – Він учив нас, щоб ми завжди говорили, що ми українці, і ми православні, і повинні цим пишатися! Так само говорив завжди, що крім духовного розвитку, повинен бути і фізичний, тому у нас всі діти займалися спортом».

Олена розповіла, що спочатку їх сім'я з 4 чоловік жила в гуртожитку. На 16 м2 розташовувалися протоієрей Леонід з дружиною, 2 дітей і піаніно. Однак завжди знаходилося місце для численних гостей, деякі з яких залишалися ночувати в сім'ї священнослужителя.

«Він завжди говорив, перш за все хто б не прийшов в гості потрібно його пригостити обідом! Так само вчив, що гроші Бог дає на те, щоб їх витрачати з розумом. Він не любив, коли нарікали, що немає грошей, говорив Бог завжди дає стільки, скільки потрібно і на те, що потрібно», – зазначила дочка протоієрея Леоніда.

Вона додала, що як би важко не жилося їхній родині, протоієрей Леонід ніколи не нарікав на брак грошей.

«Ми не жили з шиком, але бідним своє дитинство з ним не можу назвати! Він придумував, як нас розважити, – розповіла дочка священнослужителя. – Всі діти виросли в місті, але нам всі заздрили. Папа щоліта відвозив нас на Дністер, з наметами в гори – село Карпати. Ми всі вміємо розкладати намети, знаємо, якщо побачили саламандру – буде дощ. Дрова рубали всі».

Протоієрей Леонід завжди вчив своїх дітей простоті в спілкуванні і добру, підкреслила Олена.

«Бути простими людьми і з добрим серцем, твердими у вірі, відстоювати правду завжди і ніколи не брехати», – завершила вона.

Вранці 4 травня 2020 року протоієрей Леонід Делікатний відійшов до Господа. У той же день активісти ПЦУ зробили чергову спробу захопити його храм. Під час зіткнення прихильники церковної структури Епіфанія Думенка використовували болгарку і сльозогінний газ, одному з прихожан УПЦ поранили голову ножем. Парафіяни канонічної Церкви відстояли свій храм, поранених відправили до лікарні, а поліція відкрила кримінальну справу за фактом події.

Přečtěte si také

Arcibiskup Michal popřál k Velikonocům: „Kristus vstal z mrtvých!“

Přinášíme plné znění Velikonočního blahopřání  arcibiskupa pražského a českých zemí Michala.

V Jeruzalémě sestoupil Blahodatný oheň

Bohoslužbu v chrámu nad Hrobem Páně vedl jeruzalémský patriarcha Theofilos III.

Velká sobota - Den, kdy Bůh spočívá v hrobě

Velká sobota je dnem ticha, klidu a očekávání. Je to den, kdy se Kristovo tělo nachází v hrobě, ale On sám sestupuje do podsvětí, aby přinesla světlo těm, kdo od pradávna čekali na Spasitele. Je to den, kdy se zdánlivě nic neděje – a přesto se právě dnes odehrává tajemství vítězství nad smrtí

Paschální poselství Posvátného synodu PCČZS

Posvátný synod Pravoslavné církve v českých zemích a na Slovensku se obrátil s Paschálním poselstvím. Oficiální Paschální poselství bylo zveřejněno na webových stránkach většiny eparchii PCČZS.  

Tajemství Kristova hrobu

Symbolem Velkého pátku je hrob Páně, na kterém je zobrazeno tělo Ježíše Krista, sneseného z kříže a uloženého do hrobu.

Veľkopiatkový pozdrav vladyky Juraja

Na oficiální facebookové stránce  Michalovsko-košické eparchie bylo zveřejněno video s veľkopiatkovým pozdravem vladyku Juraja, arcibiskupa michalovsko-košického . V tomto duchovním pozdravu se vladyka obrací k věřícím s výzvou, aby v tento svatý den stáli spolu s celou Církví pod křížem našeho Pána Ježíše Krista a v pokoře mu odevzdali vše, co nesou ve svých srdcích.