Яким буде життя після карантину
Митрополит Антоній (Паканич). Фото: сайт УПЦ
Для християнина нічого по суті не змінюється. Життя до карантину і після тримається на тих же принципах і цінностях. Світ же буде постійно нав'язувати свої цінності і правила гри, буде вибивати грунт з під ніг під будь-яким приводом. Так було і так буде. Єдина можливість зберегти себе – активне духовне життя. Ми часто заміняємо його чим завгодно: зовнішньою активністю, численними розмовами, будь-якою діяльністю. Займаємося чим завгодно і ким завгодно, але тільки не собою і власною душею.
Така зневага до головного діяння не проходить безслідно. В будь-якій кризовій ситуації це спливає і проявляється.
Люди, що йдуть від духовного життя і Богоспілкування, втрачають зв'язок з Богом і при першій же бурі їх збиває з ніг. Така втрата є головною бідою і трагедією людини.
Все інше – тимчасове і неважливе. Хто втратив зв'язок з Богом, легко піддається загальним настроям, втрачає критичне мислення, панікує і боїться. Він не в змозі протистояти найменшому тиску, тут же здає свої позиції, беручи за правду все, про що йому говорять.
Для християнина правда одна у всі часи – слово Боже. Для нас це незмінний орієнтир, з яким ми звіряємо свої думки, вчинки і висновки. Якщо запропонована нам правда розходиться з істиною Христовою, ми залишаємося вірними Христу, чого б нам це не коштувало.
Пройдуть сьогоднішні випробування, будуть інші. Але ставлення до них не повинно змінюватися. Механізми ті ж уже багато століть. Відірвати людину від Бога і Його Церкви.
У людини можна забрати все, але не можна забрати її душу. Душа належить Богу.
І за Богом буде останнє слово у всіх ситуаціях і з кожною людиною. Карантин оголив наші недуги. У кожного вони свої. Потрібно знайти мужність визнати їх. Господу не потрібні наші виправдання, Господу треба наше покаяння. І якщо нинішні випробування допомогли краще розібратися в собі, це вже багато чого варте. Головне, не забувати про рятівну істину: немає життя поза богом. Він є Шлях і Істина і Життя.
Přečtěte si také
Albánský arcibiskup dává radu nově pokřtěným
Část z rozhovoru americké redakce SPN s albánským arcibiskupem Janem.
Pravoslaví jednoduše: Proč v chrámu nezní varhany, ale pouze lidský hlas?
Vstoupíte-li do pravoslavného chrámu, neuslyšíte varhany ani kytary. Veškeré bohoslužby jsou zpívané. Tento starobylý zvyk není náhodný.
Pravoslaví v každodenním životě: O penězích
Pohled pravoslavné církve na bohatství bývá často pochopen chybně jako absolutní oslava chudoby. Skutečnost je však hlubší: peníze nejsou zlé, nebezpečím je náš vztah k nim.
Pravoslaví jednoduše: Proč se v pravoslaví neprovádí kremace?
Při pohřbech pravoslavných křesťanů si můžete všimnout dvou věcí: rakev bývá během obřadu otevřená a církev zásadně odmítá kremaci (zpopelnění). Proč je pro pravoslaví tak důležité uložit tělo do země vcelku?
Mýty o pravoslaví: Svatí byli dokonalí lidé, kteří nikdy nehřešili
Často si představujeme svaté jako nehybné postavy z ikon, které se narodily s gloriolou a nikdy nepoznaly lidskou slabost. Tento mýtus však popírá samotnou podstatu pravoslavné spirituality.
Pravoslaví v každodenním životě: Co když je pro mě půst moc těžký?
Půst se blíží a s ním i obavy, zda ho zvládneme. Důležité je pochopit, že Církev od nás nežádá výkony pouštních mnichů, ale upřímnou snahu o uzdravení duše.