Яким буде життя після карантину
Митрополит Антоній (Паканич). Фото: сайт УПЦ
Для християнина нічого по суті не змінюється. Життя до карантину і після тримається на тих же принципах і цінностях. Світ же буде постійно нав'язувати свої цінності і правила гри, буде вибивати грунт з під ніг під будь-яким приводом. Так було і так буде. Єдина можливість зберегти себе – активне духовне життя. Ми часто заміняємо його чим завгодно: зовнішньою активністю, численними розмовами, будь-якою діяльністю. Займаємося чим завгодно і ким завгодно, але тільки не собою і власною душею.
Така зневага до головного діяння не проходить безслідно. В будь-якій кризовій ситуації це спливає і проявляється.
Люди, що йдуть від духовного життя і Богоспілкування, втрачають зв'язок з Богом і при першій же бурі їх збиває з ніг. Така втрата є головною бідою і трагедією людини.
Все інше – тимчасове і неважливе. Хто втратив зв'язок з Богом, легко піддається загальним настроям, втрачає критичне мислення, панікує і боїться. Він не в змозі протистояти найменшому тиску, тут же здає свої позиції, беручи за правду все, про що йому говорять.
Для християнина правда одна у всі часи – слово Боже. Для нас це незмінний орієнтир, з яким ми звіряємо свої думки, вчинки і висновки. Якщо запропонована нам правда розходиться з істиною Христовою, ми залишаємося вірними Христу, чого б нам це не коштувало.
Пройдуть сьогоднішні випробування, будуть інші. Але ставлення до них не повинно змінюватися. Механізми ті ж уже багато століть. Відірвати людину від Бога і Його Церкви.
У людини можна забрати все, але не можна забрати її душу. Душа належить Богу.
І за Богом буде останнє слово у всіх ситуаціях і з кожною людиною. Карантин оголив наші недуги. У кожного вони свої. Потрібно знайти мужність визнати їх. Господу не потрібні наші виправдання, Господу треба наше покаяння. І якщо нинішні випробування допомогли краще розібратися в собі, це вже багато чого варте. Головне, не забувати про рятівну істину: немає життя поза богом. Він є Шлях і Істина і Життя.
Přečtěte si také
Svoboda a předurčení: jak pravoslaví chápe lidskou vůli
Je člověk svobodný, nebo je jeho osud předem daný? Jak se pravoslavná teologie synergie liší od predestinace západních církví.
Co znamená svátost manželství a proč to není jen "církevní svatba"
Pravoslavná tradice nechápe manželství jako pouhé slavnostní posvěcení civilního sňatku. Jde o skutečnou svátost, skrze níž se dva lidé stávají součástí samotného těla církve.
Jak naučit dítě modlit se? Rady pro rodiče
Jak vést děti k modlitbě? Cesta od prvních slov po hlubší pochopení by měla vyrůstat z upřímnosti a příkladu rodičů, připomínají duchovní.
Jak pravoslavné farnosti u nás pomáhají chudým a uprchlíkům
Služba potřebným je přirozenou součástí víry. Připomeňme si, jak pravoslavné farnosti a eparchie u nás nezištně pomáhají chudým, nemocným, seniorům i uprchlíkům.
Kmotrovství v pravoslaví: jaká je role kmotra a kmotry při křtu dítěte?
Kmotr v pravoslavné tradici není jen čestný host u křtitelnice, ale člověk, který před Bohem skládá skutečný slib a přebírá duchovní odpovědnost za dítě.