14 лютого – галасливе свято без ідеї та сенсу

Серце в снігу. Фото: © Flickr/Etolane

З легкої руки ЗМІ та різних комерційних організацій, які заробляють на цьому, День святого Валентина чи День усіх закоханих став одним із найпопулярніших у нашому народі. З одного боку, в ньому начебто немає нічого поганого, але це тільки для тих, хто не має жодних орієнтирів і принципів у житті, хто є сучасною, всеїдною людиною, готовою поглинати все, що їй запропонує реклама.

Прихильники святкування Дня всіх закоханих, навіть серед віруючих людей, зазвичай стверджують, що не можна вважати соромним просто сам факт подарунків, квітів і добрих слів, які зазвичай закохані пари приносять один одному. Це справді так, але тут є кілька зауважень.

Перше – що заважає звершувати всі ці дії будь-якого іншого дня? Добрі слова та визнання в почуттях взагалі не вимагають жодних матеріальних витрат, та й купівля квітки чи невеликого букета, як у відомому радянському мультику, «просто так», дорого не обійдуться.

Якщо ж говоримо про свято, тобто про особливий день, то тут має бути якийсь важливий зміст, що виділяє цей день у календарі.

І це друге зауваження, про яке хотілося б сказати. Подумайте, якщо ми акцентуємо увагу на церковних святах, то кожне з них так чи інакше має пряме відношення до справи нашого спасіння, а тому не може бути не важливим. Якщо ж ми відзначаємо світські свята, то й вони у багатьох випадках містять значний сенс, будь то день, коли ми з'явилися на світ, Новий рік як зміна календаря, за яким ми живемо, дати, пов'язані з доленосними подіями нашого народу і т.п.

Саме у такому ж ключі і треба говорити про День усіх закоханих, тобто він повинен містити повчальне значення для пар, в його основі має лежати важливий зміст, події або люди як приклад для наслідування.

Чого ж варто по-доброму чекати від Дня всіх закоханих? Очевидно, що вказівка на важливість створення міцної сім'ї, наприклад, справжнього кохання, відданості, жертовності тощо. Чи бачимо ми щось подібне в історії виникнення цього свята? Очевидно, що ні.

Існує кілька версій походження Дня всіх закоханих, і в жодній з них ми не виявимо хорошого прикладу для наслідування.

В англійській та французькій літературі традиція цього святкування фіксується в середині XIV століття і пов'язана з початком шлюбного періоду у птахів у середині лютого. Власне, орієнтація на птахів позбавлена будь-якого важливого сенсу.

На думку дослідників, вірогіднішою є версія, згідно з якою папа Геласій I, який жив у V столітті і активно боровся з ідолопоклонством, намагався надати християнський сенс святу Луперкалій. У цьому язичницькому торжестві немає нічого романтичного. Після жертвоприношень тварин Фавну з них здирали шкури, робили бичі та стьобали жінок родючого віку, нібито задля підвищення їхньої плодючості.

У Римському Мартирологу під датою 14 лютого справді стоїть пам'ять трьох Валентинів. Перший – священномученик, єпископ міста Інтерамна (Італія), прекрасний християнський учитель і місіонер, який мав дар чудотворіння. Другий – також священномученик, римський пресвітер, який навернув до Христа імператорського чиновника Астерія і постраждав разом з ним. Третій – африканський мученик, обставини життя, час та місце смерті якого невідомі. У наявних біографічних відомостях усіх трьох мучеників ми не зустрінемо навіть натяку на події, з якими прийнято пов'язувати День усіх закоханих.

Розповідь про патриція Валентина, ув'язненого і засудженого до страти за сповідання християнства, що закохався в сліпу доньку наглядача в'язниці та написав їй першу «валентинку» – лише легенда, яка не має фактичних підтверджень.

Краса цієї легенди відносна. По-перше, християнин, засуджений на смерть, який думає про швидкоплинне захоплення дівчиною (про справжню любов тут не може бути й мови), а не про майбутню зустріч із Христом – не найкращий приклад для наслідування. По-друге, письмова «валентинка», відправлена сліпій дівчині, виглядає як мінімум дивно (шрифт Брайля з'явиться лише у першій половині ХІХ століття).

Отже, що у залишку ми маємо? Відсутність виразної та доброї основи свята. Відсутність ідеї та сенсу свята. Відсутність гарного прикладу для наслідування у легенді, пов'язаної зі святом. Очевидно також, що якби не реклама і не розкручування Дня всіх закоханих комерційними організаціями заради заробітку грошей, ніхто про нього в нашому народі навіть не згадав би.

У християнській агіології є достатньо прикладів прекрасних, піднесених і справжніх відносин між подружжям, як-от: святі імператори Юстиніан і Феодора, мученики Адріан і Наталія, князь Петро і княгиня Февронія, преп. Кирило і Марія (батьки Сергія Радонезького) та багато інших.

Якщо ми дійсно любимо наші «другі половинки», то ніщо нам не заважає надавати їм знаки уваги без приводу, протягом усього року, а якщо ми хочемо свята, то воно має бути наповнене добрим і важливим змістом.

Přečtěte si také