Страшний Суд буде не потім, він відбувається вже зараз

Страшний Суд. Фреска преподобного Андрія Рубльова. Фрагмент. Фото: teofos.com

Картинка суду у нашій уяві

Коли проповідник говорить своїм слухачам про Страшний Суд, то в їхній свідомості часто виникає картина, аналогічна земним судовим тяжбам. Ось Бог-Отець, який сидить над томами кримінальних справ, списаних дрібним почерком сатанинським. Зліва сатана, він хоч і сам підсудний, але на якийсь час йому надано повноваження прокурора. А праворуч Христос, адвокат, який заплатив Своїм життям за гріхи всього світу.

Серед свідків до зали запрошені ангели-охоронці та біси-спокусники. Одні свідчитимуть про добрі справи душі, інші – про злі. Так в результаті змагань, дебатів і виступів кожної сторони буде вирішена вічна доля душі.

Між виправданням та звинуваченням

Але щось мені підказує, що цей процес проходитиме дещо інакше. Якщо бути точнішим, то він відбувається вже зараз, і ми самим життям своїм підписуємо собі або вирок, або виправдання. Один із цих підписів відносить нас в сферу темряви, а інший – в сферу світла. І підпис цей називається життя людське.

Ми перебуваємо в зоні темряви доти, доки наш розум перебуває під владою диявола, доки ми, живучи світом, безперервно перемелюємо лушпиння його знань і вражень. Тільки коли розум відмовиться від земних прихильностей, а помисли, не маючи їжі для своєї діяльності, затихнуть, в душі опанує мир. Це і є зона світла. Того, хто до неї увійшов, уже виправданий, бо придбав у душі світло і любов, яких ніхто в нього відібрати тепер не зможе.

Дві вулиці, що ведуть у різні обителі

«Простий розум без пристрастей – велике щастя. Порожній розум без помислів – велика благодать. Безмовний розум у Христі – найбільше блаженство і пряма можливість для миттєвого спасіння» (ієромонах Симон Безкровний).

Шлях у в'язницю темряви або в обителі світла життя ми проходимо на землі. Помираючи тілом, ми лише набуваємо те, до чого йшли все своє життя. Прив'язаність до чарівних, обворожливих картинок і вражень світу – це бруківка, яка веде нас у прірву, і ім'я цієї вулиці – «Прив'язаність». Дорога ж, що веде до раю, зветься «Безпристрастю».

Для того щоб згорнути з першої вулиці і потрапити на другу, необхідно вштовхнути розум в зону серця, змусити його пам'ятати про Бога день і ніч, не випускаючи ніколи з уваги. Як дізнатися, що ти вийшов на дорогу, що веде до раю? Коли ти зрозумів, що ти – це не твій егоїзм і не твої думки, коли ти почав жити усвідомлено, а не у фантазіях власної уяви.

Ти йдеш вулицею Безпристрасності тоді, коли зберігаєш у душі мир, незалежно від того, що відбувається навколо тебе чи з тобою самим. Відразу так жити не вийде, ще не раз розум хапатиме тебе за руку і тягнутиме на вулицю Прив'язаностей. Але тоді треба знову і знову повертати його в провулок, що веде до серця. Тоді поступово, все частіше і довше, ти перебуватимеш у сфері миру й світла.

Як не заплутатися та не звернути з дороги

З часом ти дослідно зрозумієш, що світ і світло губляться, коли твій розум повертається до прихильностей, які живуть у нашій душі: до людей, до тіла, до думок – усього того, чим ти особливо дорожиш і що ти особливо цінуєш. Полювання на душу ведеться ворогом дуже просто. У мишоловку лягає шматочок сиру – думка. Це омріяна їжа для голодного розуму. Він починає тягтися за цим сиром, і мишоловка в цей час захлопується. Розум спійманий у пастку помислу.

Якщо поступово відсікати свої прив'язаності до помислів, то тоді легше буде відсікти прив'язаності до людей, речей та самому світу. Важливо розуміти – ми не відкидаємо самих людей і все те, що маємо в цьому світі, включаючи й наше тіло. Ми тільки відсікаємо свої егоїстичні прив'язання до того, що сковує нашу свободу у Христі. Тому що неможливо зберігати прихильності до світу та бути з'єднаним із Богом. Як не можна бути трошки вагітним, так само не можна бути трішки грішним і трішки святим.

Теоретики та практики

Це вчення великих і досвідчених у духовній боротьбі старців входить у пряму суперечність із вченням кабінетних богословів, які не тільки самі зв'язані по руках і ногах канатами розумових прив'язань, але роблять все, що від них залежить, щоб цими ж канатами зв'язати і своїх послідовників. Ці знавці писань нізащо на світі не відпустять свій ожирілий від знань розум, який тягне їх своєю вагою на дно океану порожніх теоретичних знань. Ворог знущається з таких людей, граючи їхнім розумом, як кіт бавиться спійманою мишкою.

Тому, хто здобув безпристрасність, ворог уже нічого зробити не може. Саме тому вона є основою нашого спасіння, а отже й виправдання на Страшному Суді. Тому, що звільняє нас від злобних конвоїрів – помислів, що ведуть до пекла. Простий розум без жодних зусиль зі свого боку осягає простого Бога, тому що його віра велика і він не має жодних сумнівів. У простий розум входить простота Божественної мудрості.

У чому полягає спасіння?

Якщо ти знаєш, що «весь світ лежить у злі» (1 Ін.5: 19), то треба зрозуміти й те, що нікому й ніколи неможливо знайти в ньому якесь щастя. Безпристрасність – єдина можливість подолати всі скорботи, преобразити їх і стати вільними.

«У чому полягає спасіння? Воно полягає в тому, що ти пізнаєш істину, яка відкриває тобі духовне знання, що немає нічого, крім Бога. Він нікуди не сховався від тебе, Він завжди незримо перебуває в тобі, у твоєму дусі. І немає нікого й нічого, що було б поза Богом. Кого ти тоді будеш засуджувати? Кого ти тоді будеш ненавидіти? Ти зможеш лише в глибокому покаянні сказати: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного!» Саме пізнання цієї істини зробить тебе цілком вільним і повністю безпристрасним» (ієромонах Симон Безкровний).

Це і є наш виправдувальний вирок, вічне щастя, мир і радість у Дусі Святому.

Přečtěte si také

Neděle všech svatých: plod Ducha svatého, který mění svět

První neděli po Padesátnici slaví pravoslavná církev památku všech svatých – těch, jejichž jména známe, i těch bezejmenných, kteří žili a zemřeli pro Krista. 

Co nám dala Padesátnice?

Nyní vstupujeme do oslav svaté Padesátnice. Je to svátek, který má svůj předobraz již ve Starém zákoně a jehož význam sahá hluboko do dějin spásy. Zároveň je to svátek, který završuje naše hlavní oslavy Kristova vzkříšení. To, co začalo Paschou, dochází svého naplnění v události seslání Svatého Ducha na Církev.

Z islámu k pravoslaví: Milica a její cesta k pravoslaví

Dívka ze Slovinska, narozená v muslimské rodině, exkluzivně pro SPN v Srbsku vyprávěla, jak skrze Liturgii, přátelství, modlitbu a Kristovu lásku našla cestu k pravoslaví.

Rozhovor s biskupem Izaiášem: Pouť v Mikulčicích a odkaz svatých věrozvěstů

Biskup olomoucko-brněnský Izaiáš exkluzivně pro SPN hovoří o cyrilometodějské pouti v Mikulčicích a o odkazu svatých Cyrila a Metoděje pro pravoslavné věřící v českých zemích a na Slovensku.

Pravoslaví jednoduše: Svaté myro, vonné tajemství církve

Co je to svaté myro, jak se liší od běžného oleje a proč s ním kněz při křtu křižuje tělo novokřtěnce? Přinášíme vám jednoduché vysvětlení jedné z nejstarších křesťanských tradic.

Pravoslavná církev slaví Nanebevstoupení Páně

Čtyřicátý den po Pasše slaví pravoslavní křesťané jeden z dvanácti nejvýznamnějších svátků. Co se vlastně tehdy stalo a proč na tom záleží dodnes?