Перехід громад УАПЦ в УГКЦ як провісник майбутнього єднання з католиками

Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ приєдналася до уніатів. Фото: СПЖ

14 червня 2020 року на загальних зборах харківського Свято-Дмитрівського приходу Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) парафіяни цієї громади майже одноголосно проголосували за перехід в УГКЦ. Тоді ж стало відомо про те, що за прикладом цієї громади пішли парафіяни зі Свято-Юр'ївського приходу в Полтаві і Преображенського приходу в Лозовій тієї ж єпархії УАПЦ (о). Вони звернулися до єпископа УГКЦ Василя Тучапцу з проханням прийняти їх до складу Харківського екзархату цієї структури.

Потрібно відзначити, що Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ (о), якою до недавнього часу керував «архієпископ» Ігор Ісіченко, не ототожнювала себе з УАПЦ під керуванням Макарія Малетича, а вважала себе незалежною релігійної структурою. Через розкол в УАПЦ, що відбувся в 2006 році, Харківсько-Полтавська єпархія відокремилася, прийнявши власний статут з додатком до назви своєї структури слова «оновлена». Ігор Ісіченко очолив єпархію в 1993-му, і своїх симпатій щодо католицизму і уніатства, в принципі, ніколи не приховував.

УГКЦ і «київська традиція»

На думку Ісіченка, «єдина церква, яка реально зберегла спадкоємність київської традиції – греко-католицька Церква», тому що, «розчиняючись в польському католицизмі, зуміла дбайливо плекати київську помісну традицію».

Пояснив «архієпископ» Ігор і своє розуміння словосполучення «київська традиція»: «До кінця XVII століття, зайшовши в український храм, ви б не зрозуміли, уніатський він чи православний... Без свідомого размосковлення нашого обряду і церковного устрою будь-які об'єднавчі ініціативи будуть тільки фіксувати модель церкви, яка склалася в трагічну для України епоху (мається на увазі час, коли Україна входила до складу Російської імперії - Ред.). УГКЦ ж з кінця XIX ст. успішно проходить процес відновлення автентичного київського обряду». Іншими словами, для Ісіченка вся суть «української церкви» полягає в свідомому «размосковленні», найкращим прикладом якого є УГКЦ.

Саме тому, ще 1 квітня 2015 року «собор» очолюваної «архієпископом» Ігорем структури звернувся до синоду УГКЦ з проханням про «пошуки шляхів у відновленні євхаристійного сопричастя і адміністративної єдності». На думку «владики», ні догматичних, ні канонічних перешкод для такої єдності немає – йому заважають виключно «ілюзії минулого і негативні стереотипи».

Нічого дивного в діях розкольників з Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ немає – вони цілеспрямовано і впродовж декількох років йшли до єднання з УГКЦ. Але, незважаючи на всю тривіальність і неминучість цього рішення, звертає на себе увагу той факт, що й інші представники українського розколу зі співчуттям і симпатією дивляться в бік уніатів.

Трохи раніше Ісіченко зізнався, що «молитовне єднання» з уніатами він почав ще на Майдані – в кінці 2013 року. Не гребували спільним служінням з «автокефалістами» і уніати. Наприклад, харківський екзарх УГКЦ Василь Тучапець брав участь у вечірніх богослужіннях з Ісіченком, а ще раніше чернівецькі і львівські уніати «освячували» з ним воду на Богоявлення.

Тому нічого дивного в діях розкольників з Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ немає – вони цілеспрямовано і впродовж декількох років йшли до єднання з УГКЦ. Але, незважаючи на всю тривіальність і неминучість цього рішення, звертає на себе увагу той факт, що й інші представники українського розколу зі співчуттям і симпатією дивляться в бік уніатів.

УГКЦ і ПЦУ: рух назустріч

Першою в цьому ряду можна поставити ПЦУ. Відразу після отримання Томосу глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що «наступним кроком (після створення ПЦУ - Ред.) є екуменічний діалог між УГКЦ і об'єднаним українським православ'ям в напрямку відновлення первісної єдності цієї Церкви». Після створення ПЦУ він направив її новообраному лідеру Епіфанію Думенку привітання, в якому назвав створення ПЦУ «Божим даром» на шляху до «повної єдності Церков Володимирового Хрещення». У відповідь на це глава ПЦУ Епіфаній Думенко сказав, що «ми окреслили певний шлях майбутньої нашої співпраці і надалі будемо шукати ті точки дотику, які будуть нас об'єднувати».

За єдність з уніатами висловлювався і колишній митрополит УПЦ, а тепер «ієрарх» ПЦУ, Олександр (Драбинко). За його словами, те, що не змогли нібито зробити митрополит Володимир (Сабодан) і глава УГКЦ Любомир (Гузар), повинні зробити сучасні представники ПЦУ і уніати: «Те, що вони зробили з нами: з вами (Шевчуком - Ред.), владикою (Сусом - Ред.), зі мною – це і є те просування. Переступивши межу можливого, зробити можливість нереального реальним. Те, що не могли робити вони – зробили, і, я думаю, будемо робити ми».

Майбутні плани єднання цих двох структур розкрив і колишній президент України Петро Порошенко, який заявив під час освячення уніатського храму в Італії, що «сьогодні греко-католицька церква відіграє надзвичайно важливу роль в єднанні держави. І для мене надзвичайно важливо, що це є і об'єднання наших церков – я тут як православний, тут більшість греко-католиків, але ми разом, тому що ми молимося за Україну».

За словами Порошенка, «Господь послав нам дуже мудрих ієрархів – патріарха Святослава та блаженнійшого Епіфанія. Приємно, що вони спілкуються, приємно, що вони ведуть переговори, приємно, що вони координують свої дії».

Ці та інші численні факти, що свідчать про прийдешню єдність уніатів з українськими православними розкольниками, дозволяють зробити висновок, що одна з можливих причин дій українських самосвятів – відірвати православних України від Матері-Церкви і цим посприяти руху РКЦ на Схід. Це означає, що рано чи пізно, прикладу єдності з УГКЦ, продемонстрованого Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ, підуть і інші представники українського розколу.

УГКЦ і «Єдина Помісна Церква»

Непрямим підтвердженням цієї тези є слова «архієпископа» Ігоря Ісіченка, який в одному зі своїх інтерв'ю заявив: «Помісна Церква не зводиться до адміністративної єдності. Якщо створення церковної структури є самоціллю, то це марно. Якщо ж здорові частини кожної Церкви намагаються об'єднатися, щоб творити здорове тіло нації, якого вона сьогодні потребує, ось тоді якраз і єдність Церкви буде забезпечена. Це тепер позиція всієї Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ: Помісна Церква неможлива без єднання з УГКЦ. Це позиція, яку визначив у квітні цього року наш єпархіальний собор».

З цих же слів стає зрозуміло, що і створення «Єдиної Помісної Церкви» не є кінцевою метою всього, що відбувається в церковному полі України. Кінцева мета була неодноразово озвучена папою римським Франциском і патріархом Константинопольським Варфоломієм – повна євхаристій на єдність православних і католиків. У цьому сенсі Україна, за словами глави УГКЦ Святослава Шевчука, тільки «лабораторія екуменізму», а уніати – його «каталізатор».

Це тепер позиція всієї Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ: Помісна Церква неможлива без єднання з УГКЦ. Це позиція, яку визначив у квітні цього року наш єпархіальний собор

Ігор Ісіченко

Можливо, саме ці факти дозволили Пірейській митрополії Елладської Церкви стверджувати, що ПЦУ була створена для сприяння «об'єднання» папства і Православ'я. Відділ по боротьбі з єресями цієї митрополії опублікував заяву, в якій окреслив ті етапи, за допомогою яких папа і патріарх Варфоломій мають намір здійснити єдність католицтва і православ'я: «Українська автокефалія має на меті сприяння "об'єднанню Церков", папизма і Православ'я».

У заяві сказано, що «на першому етапі мета полягає в  об'єднанні" розкольників Епіфанія з українськими уніатами, щоб створити єдину помісну "Церкву", до якої увійдуть уніати і ті, хто підуть за Епіфанієм» (див. вище слова Ісіченка про створення « єдиної Помісної Церкви», - Ред.). На наступному етапі, швидше за все, будуть прагнути до поглинання всіх православних церков, які слідують за Вселенським Патріархатом, з усіма уніатськими помісними "Церквами", які будуть підкорятися першості Вселенського Патріархату. І, нарешті, на третьому і останньому етапі "об'єднання" світового Православ'я з єретичним папизмом буде здійснюватися через всі ці уніатизовані гібридні "церкви", створені на той час».

Тому перехід громади УАПЦ в Греко-католицьку церкву – це початок того самого «першого етапу» і свідоцтво тих процесів, які відбуваються в середовищі вітчизняних розкольників в цілому.

Просто в Харкові вирішили не брати участь ні в яких проміжних структурах типу ПЦУ, а приєднатися відразу до УГКЦ. Тому що розуміють – рано чи пізно це все одно станеться з усіма українськими розкольниками.

Přečtěte si také