Як досягти мирного налаштування в немирний час

Спаситель. Фото: sobor.by

Миру треба досягти через працю. Серце спокійне – здобуток тих, хто подвизається.

Святитель Феофан Затворник, говорячи про слова апостола Павла «Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа» (Флп. 1:2), помічав, що це має бути звичайним вітанням, яке спрямовує душу до бажаного миру: «Сказати: "Благодать вам і мир" − є те ж, що сказати: всіх вам благ від Господа бажаю. "Мир" – означає мир у совісті з Богом, умиротворення серця від пристрастей та нападів ворожих та злагода взаємна в сім'ї та у стосунках із іншими».

Отже, шлях до миру лежить через кілька пунктів: по-перше – це мир із Богом, як бажання бути в послуху Закону Його, по-друге – це мир зі своєю совістю, тобто мир із собою, по-третє, це мир у сім'ї, по-четверте − мир із навколишніми людьми та творінням.

Важко душі, що повстала проти Бога – вона, як дитя, що випало з колиски, вона, як сирота, позбавлена ​​батьківської ласки.

Бог є джерелом миру, без Нього будуть лише розмови про мир. Тяжко, коли розлад із самим собою, з власною совістю – не знаходиш собі місця. Гірко, коли немає миру в сім'ї, у місці, де має бути спокій та радість після трудів. Жахливо, коли весь світ, все оточення не сприймають тебе, крижана самота сковує душу в такі хвилини.

Причина причин – це примирення з Богом. Це основа спасіння душі та закваска для тіста радості. Отець Небесний послав Свого Сина у світ, «щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя» (Ів. 3:16).

Христос примирив нас із Богом через Свою Велику Жертву, на Хресті переможено непослух Богу, відкритий вхід у мир з Отцем, гріх після Жертви Любові відтепер не стоїть стіною між людиною та Творцем. Сатана побитий і пов'язаний, гріх прощено, смерть згасла. Відтепер усі віряни, всі, хто прийшов до Сина за зціленням, отримують прощення і заспокоєння. Христос – наш мир (Еф. 2:14).

Щоб бути у мирі – треба прийняти Христа як свого Спасителя. Бога, Який любить тебе, ніколи не відступиться від тебе і не покине тебе (Євр. 13:5-6). Через це прийняття ми вважаємо основу миру з совістю, що досягається виконанням всього за Законом Божим.

Той, хто став на шлях миру з Богом, починає зберігати своє сумління від діл злих, темних, від думок нечистих, від слів поганих. Тут необхідно покладатися на Господа, просити Його допомоги і «мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Флп. 4:7).

«Мир Божий», за словом того ж святителя Феофана, посилається в душі щиро віруючих і тих, хто вірно живе за вірою, як сказав і Спаситель: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю!» (Ів. 14, 27): «Мир у серцях віруючих твориться через примирення з Богом у Господі Іісусі Христі… але кожен засвоює його собі під особливими умовами. Коли він виконає ці умови, мир Божий через Господа Іісуса Христа осяює його і переповнює все його внутрішнє».

Треба взяти хрест і йти за Христом, погасити в собі дратівливість і одягтися в лагідність, «відкинути злу багатотурботність, віддати душу і тіло, і всю свою долю тимчасову й вічну в руки Господа, Який завжди поряд у всьому завжди і в кожному місці… і виженеш усе, що бентежить; віддайся Господеві і ставай перед Ним у молитві, − і будеш сприймати все заспокійливе і миротворне. – Наслідок очевидний: і мир Божий оберігатиме тебе».

Отже, подолання пристрастей та багатотурботливості заспокоює душу. Поки немає боротьби з пристрастями – мир Божий буде рідкісним гостем.

Але якщо подвизатимемося, то мир Божий буде берегти «серця» і «розуміння» за словом апостола. «Розуміння» − поняття, думки, помисли. «Серця» – почуття та прихильності.

У звичайному стані думки, як на східному ринку торгаші, кричать про себе і розривають покупця «від вимог самодогоджання, дратівливості та турботи». Усі ці бажання, якщо їх не нагодувати, викликають відповідні почуття поганого настрою і т.д. Заспокоїти їх можна лише відучивши від одного і привчаючи до іншого: від мирського до всього Божественного. У цьому найкраще допоможе життя за вірою, життя в Бозі. Свт. Феофан каже: «Смакування миру Божого є те саме, що упиватися богоспілкуванням». Тому тут потрібний розумовий пошук добра. «Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!» (Флп. 4:8) .

Почувши про мир, не подумайте, що це означає перебувати в бездіяльності. Ні, цей мир потребує посиленої діяльності, тільки іншого роду. Ось про що думайте і не думайте тільки, але й робіть те. Якщо так будете чинити, мир Божий не відступить від вас; бо тоді невідступно буде з вами Бог миру.

Часто все, за що боремося без Бога і позбавляємо себе миру, зрештою, обман і суєта. Тому апостол ще й ще нагадує: «Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру» (Еф. 4:1-3).

Отже, основа сердечного миру є протиегоїстичні устремління: смиренність, лагідність, терпіння одне одного, однодумність і одностайність. Без цих чеснот неможливе міцне спілкування та союз миру.

Ми об'єднані у Христі, щоб бути разом. Взаємини, що будуються на любові, накладають м'які окови й потребують самопожертви. Святитель Іоанн Златоуст про цю добровільну любов писав так: «А ми не хочемо зв'язати самих себе?! Я раджу… зв'яжи свій розум (любов'ю)». Якщо хочемо бути з Господом – віддалимо від себе егоїзм і підемо шляхом любові.

Христос Сам сказав: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе» (Мф. 16:24). Себе гордого, себе самолюбного заради миру в собі, сім'ї та суспільстві.

Přečtěte si také