Провокації радикалів біля Лаври: «домашнє завдання» від влади?

У Києві тривають протистояння біля Києво-Печерської лаври. 29 березня закінчився термін ультиматуму Мінкульту монастирю, і братія нібито має звільнити приміщення та забратися у невідомому напрямку. У Лаврі з цим не погоджуються і стверджують, що за законом їх можуть вигнати лише за рішенням суду. А поки рішення немає, будь-які дії влади незаконні.

29 березня комісія Мінкульту намагалася зайти для опису майна до церкви Агапіта Печерського, а згодом – в академічний храм Різдва Богородиці. Обидва рази – невдало. Віряни комісію не пустили, побоюючись, що храми просто закриють та опечатають, як це було з Трапезним та Успенським соборами.

30 березня комісія прийшла до Лаври знову. Але вже не одна. До монастиря підтягнулися молоді крикливі хлопці, які скандували кричалки про славу нації та смерть москалям, а також про «вбивцю Онуфрія».

Але ці хлопці прийшли не самі, їх організували. Пізно вночі до мережі потрапили аудіофайли з інструктажем лідера «С14» Євгена Карася, який докладно розповідав своїм підлеглим, як саме треба діяти у Лаврі, щоб спровокувати вірян на агресію та зняти її на відео. За задумом радикалів, європейці, коли це побачать, мають сказати, що УПЦ – це не ченці, а терористи. А значить – їх можна і потрібно виганяти з Лаври та взагалі – знищувати.

Євген Карась: «Не беріть із собою зброї. Поділіться на "трійки". Двоє знімають, один, найбалакучіший. Вибирайте самотні цілі. Піп відійшов телефоном говорити, підходите і слухаєте, що він каже, тупо над вухом. Ось тупо стьобайте їх, докучайте, щоб у них була істерика. Завдання тут − виступити каталізатором, загострити. (Показати, – Ред.), що вони поводяться, як агресори і як бидло. Бо якщо туди заходитиме спецназ і забиратиме Лавру, то таким чином вся їхня агресивна поведінка дуже допоможе. Щоб усі, зокрема європейці, сказали, що це якесь агресивне терористичне угруповання, а не ченці».

І рано-вранці поплічники Карася почали діяти точно за його методичкою.

І навряд чи інструктаж Карася – його особиста ініціатива. Він відомий давніми зв'язками з правоохоронцями та ПЦУ ще з часів Порошенка. Наприклад, він був із сивочолим серед віп-гостей при святкуванні в Софії Томоса в 2019 році.

В інсайдерських джерелах повідомляють, що радикали Карася займаються представниками влади, які й дали їм завдання спровокувати вірян на якісь емоційні кроки для створення «потрібної» картинки. Просто як «антикриз». Адже те, що творить українська влада щодо УПЦ, вже обговорює весь світ. Підтримку їй висловили в Антіохійській, Сербській, Болгарській, Руській, Грузинській, Американській, Єрусалимській, Польській Церквах, Церкві Чеських земель та Словаччини, Чорногорській митрополії, Всесвітній Раді Церков. Підтримав Лавру навіть папа римський. Широко розійшлися і кадри свавілля в Івано-Франківську, де ПЦУ за допомогою сльозогінного газу захопила останній храм УПЦ в області.

Про дискримінацію Української Православної Церкви заявила у своєму останньому звіті й ООН. Тому влада терміново потребувала картинки, де віряни виражають агресію в будь-якій формі, де вони – не жертви, а злочинці.

Але план не вдався. Віряни були готові і на провокації не велися. А деякі зовсім тролили радикалів, запитуючи про Карася.

Картинка протистояння біля входу Лаври була правдивою. Агресію виявляли радикали, а віряни лише молилися. Ось дуже характерні контрасти між опонентами.

Активіст: «Слава Україні – героям слава! Слава нації – смерть ворогам!»
Активіст: «Слава пророку Мохаммеду».

Контраст помітний навіть серед дітей. З боку ПЦУ та радикалів − підліток із плакатом «Геть русню». З боку вірян – маленький хлопчик із розп'яттям.

Але навіщо влада запустила до Лаври радикалів? Заради чого виганяють Українську Православну Церкву з їхньої святині? Заради того, щоби запустити туди ПЦУ. Ось про що говорить спікер Офісу Президента Михайло Подоляк: «Все, що відбувається навколо УПЦ, якраз і дозволить цей гнійник хірургічно закрити. І ми це зробимо у будь-якому разі, бо вони самі йдуть на ескалацію. А в Україні буде ПЦУ. Тільки ПЦУ».

Тобто влада за свавіллям виганяє священників, братію, щоб замінити їх державною «правильною» церквою ПЦУ. Представники структури Думенка вже підтягуються до монастиря. Але подивимося на тих, хто прийшов підтримати цю структуру.

А ось подивіться на одяг іншого прихильника ПЦУ. На толстовці написано: «Чи маєш хвилинку, щоб поговорити про господа і рятівника нашого сатану». І цей напис дуже підходить до нинішньої ситуації. Дуже символічно, що людина з таким одягом прийшла виганяти Церкву з її святині.

Але головний висновок із цих подій не в цьому. Висновок у тому, що люди зі своєю Церквою готові її захищати, готові відстоювати своє право на молитву. Їх залякують, їм загрожують, але нічого вдіяти не можуть. Тому – маємо майбутнє.

Як повідомляла СПЖ, на боці вірян виступили, зокрема, ветерани бойових дій.

Přečtěte si také

Vladyka Juraj v Brezine: "Svätí nie sú múzejné exponáty"

Arcibiskup Juraj počas Krestopoklonnej nedele odovzdal farnosti v Brezine relikvie sv. Simeona Dajbabského a vyzval veriacich k odvahe pri nesení ich osobných krížov.

Mýty o pravoslaví: Bůh a ďábel jako dvě rovné síly?

V obecném povědomí často přežívá představa, že svět je kolbištěm dvou rovnocenných soupeřů – dobrého Boha a zlého ďábla, kteří spolu vedou nekonečný a vyrovnaný boj.

Mýty o pravoslaví: Bílá magie a ikony v bytech léčitelů, věci Bohu libé?

Mnoho lidí se domnívá, že pokud má senzibil na stěně ikony, používá při „léčení“ modlitby a posílá své klienty do chrámu, musí být jeho činnost v souladu s křesťanstvím. Ve skutečnosti jde o nebezpečnou past.

Mýty o pravoslaví: Ďáblu slouží jen satanisté

Mnoho lidí si myslí, že služba zlu je spojena výhradně s temnými rituály nebo otevřeným uctíváním ďábla. Pravoslavná spiritualita však nabízí mnohem přísnější a hlubší pohled.

Mýty o pravoslaví: Je dvouhlavý orel v chrámu ruským symbolem?

V naší rubrice o mýtech se dnes podíváme na symbol, který v lidech často budí emoce, přestože je v církvi doma už více než tisíc let.

Mýty o pravoslaví: Pravoslaví je „ruské náboženství"

V další části rubriky „Mýty o pravoslaví“ se zaměříme na rozšířený omyl,, že pravoslaví je „ruské náboženství“ a že jeho tradice i spiritualita jsou svázány s jedním konkrétním státem.