Якісні характеристики грунту нашого розуму

Природний стан зібраного, цілісного розуму – молитва, яка, як правило, не залишає його навіть під час сну. Фото: tbn-tv.com

Господь сіє в наш розум Своє Божественне Слово. Але чи зможе це насіння дати врожай, залежить від якості нашого розуму, оскільки у кожного з нас він має різний стан.

Розум, занурений у невігластво

«...інше впало при дорозі, і налетіли пташки, і його повидзьобували то».

Неосвічений розум – це, насамперед, розум лінивий. Людина, що володіє таким розумом, не розрізняє добра і зла, ні в що не вірить, довіряючи, як правило, тільки своїм почуттям. Такий розум досить вузький по своєму кругозору, тому він не здатний розчути звернений до нього голос Божий. У такої людини дуже слабка сила волі і він водиться з життя своїми дитячими відчуттями. Всі його інтереси зосереджені навколо насолод черева і спраги наживи.

Така людина легко губиться у світі речей і обставин, сприймаючи світ не таким, яким він є насправді, а таким, як він йому здається. Люди неосвіченого розуму завжди виправдовують свої вчинки, звинувачуючи у всьому обставини або інших людей. Внутрішня життя у цих людей відсутня в силу того, що їх розум своїми почуттями і помислами вивернуть назовні. Духовне невігластво розуму завжди обирає своєю метою чуттєві насолоди і сліпа пристрасть до розваг.

З часом ці люди впадають в повне рабство своєму егоїзму, виробляючи в собі стійку звичку до гріховних дій та навичок. Зрештою це виливається в безглуздо прожите життя, хоча така людина цього навіть не помічає.

Лукавий розум

«Інше ж упало на каменистому, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля була не глибока; коли ж зійшло сонце, то зів'яли, і коріння не мавши, усохло».

Лукавий розум завжди одержимий бажаннями і поганими пристрастями. Саме слабке місце такого розуму – гнів і хіть. Люди, що володіють неприборканим розумом, як правило, нерозумні, впертими та жорстокими. Любов до себе робить їх фанатичними, образливими, вони завжди поспішні в оцінках подій. У цьому розумі панує повний хаос і безлад, а навколо себе ці люди бачать тільки ворогів.

З-за свого гніву й пристрасті, виснажуючись в неприборканих емоціях, вони впадають у гомін, неприязнь до всього благого і, нарешті, у відкрите богоборство. Егоїзм людей неприборканого розуму, як таран, проламує одну стіну за одною, не розуміючи, що ці стіни – лише міражі, створені їх хворою уявою. При цьому, чим далі такий розум іде в неправильному напрямі, тим більше згубним і нестерпним йому здається світ.

Головною характеристикою таких людей є імпульсивність і сильний рух помислів, які велять здійснювати ті чи інші погані вчинки. Більше всього людина неприборканого розуму виснажує себе в гніві і похоті, думаючи знайти спокій у задоволенні своїх поганих бажань. Він схожий на п'яницю, який, розмахуючи ножем, ранить лише самого себе. Думки таких людей схожі на скажених звірів, що пожирають свого господаря.

Ніяких знань про Бога та віру у таких людей немає. Позбавлені благодаті, вони легко впадають в залежність від свого поганого мислення, шукаючи насолоди лише у руйнівних і насильницьких діях, щоб вирвати у життя своє брехливе і нікчемне «щастя».

Розсіяний розум

«Інше впало між терен, і вигнався терен, і його».

Люди, що володіють таким розумом, завжди чимось захоплені. Щоправда, вони при цьому рідко яку справу доводять до кінця.

Така людина постійно зайнятий чіплянням за незліченні речі цього світу, він весь час будує плани на майбутнє, повний очікувань і в той же час дуже боїться майбутніх подій. Його лякають хвороби, старість, хиткість свого власного благополуччя. Від цих страхів розсіяний розум із задоволенням ховається в своїй уяві, мріях і фантазіях.

Його хаотична уявна активність призводить до того, що розсіяний розум займається чим завгодно, тільки не самим собою. Він ніяк не може «зібратися», тому що помисли його постійно ведуть спогади і мрії. Люди розсіяного розуму люблять читати все підряд, всеядно дивитися різні фільми і передачі, захоплюються різноманітними видовищами.

Найбільший ворог розсіяного розуму – мрії і уяву. Якщо б така людина уважно вдивилася в суть що відбувається в ньому думки, що здатна, то виявив би, що вона дуже далека від реальності. Всі проблеми розсіяного розуму знаходяться всередині його самого, і вирішити їх можна лише шляхом упорядкування його хаотичної діяльності. Егоїзм таких людей змушує їх розум блукати по нескінченним міражів життя, де гуляє лише вітер туги і безвиході, що врешті-решт призводить до нарікань спочатку на життя, а потім і на Бога.

Зібраний, цілісний розум

«Інше ж упало на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а інше ж у тридцять».

Цілісний розум вміє максимально збирати свої сили для досягнення спасіння. Він знає, як цілком зосередитися на головному. Наповнюючись благодаттю, цілісний розум з часом стає повністю вільним від будь-яких нав'язливих думок і уявних спотворень, вироблених пристрастями.

Природний стан такого розуму – молитва, яка, як правило, не залишає його навіть під час сну. Він затверджується в ній настільки, що не втрачає свою молитву у момент розлучення душі з тілом. Цілісний розум не втрачається ні за яких обставин. Об'єднавшись з благодаттю, він покидає тіло в момент смерті зібрано і усвідомлено, і, не проходячи поневірянь, відразу ж удостоюється Царства Божого.

Досконалий розум здатний зберігати вдень і вночі безперервне перебування в Божественному присутності, що саме по собі є вершиною молитовної практики. Такий розум поступово сходить на вершину священного мовчазного споглядання в сокровенній глибині власного серця, де знаходить невичерпне джерело живої благодаті і неоскудевающую силу Святого Духа. Досконалий розум схоплює саму суть Божественного споглядання, позбавленого всяких уявних покривів і порожніх умовиводів. Він в благоговінні осягає грандіозне велич Бога. Безстрашно підкоряючи демонів благодатній молитвою, долаючи прірви пристрастей, цілісний розум швидко сходить до Божественного присутності силою Святого Духа.

*   *   *

Людині багато не можливо. Він не може ні палець собі приростити, ні змінити колір очей, ні зростання додати. Що вже можна говорити про властивості розуму – тонкої матерії і багато в чому людині не відомою. Але, просить дається. «Просіть, і дасться вам» (Мт. 7:7. Просити ж під силу кожному з нас. Будемо ж просити в Милосердного Бога змінити наш розслаблений і блукаючий в ілюзіях розум змінитися, щоб він зміг стати нам вірним помічником на шляху до нашого спасіння.

Přečtěte si také