Притча: Три ліванські кедри

Кедри. Фото: glavcom.ua

Колись у прекрасних гаях Лівану народилися три кедри. Кедри ростуть дуже повільно, і ці три дерева провели цілі століття у роздумах про життя і смерть, про природу і людство.

Вони бачили, як на землю Лівану прибули посланці царя Соломона і як потім, у битвах з ассирійцями, земля ця омилася кров'ю. Вони бачили лицем в лице заклятих ворогів: Єзавель і пророка Іллю. При них був винайдений алфавіт; вони дивувалися, дивлячись, як повз проходять каравани, навантажені барвистими тканинами.

І одного прекрасного дня кедри вирішили поговорити про майбутнє.

– Після всього, що мені довелося побачити, – сказав перший, – я хотів би перетворитися на трон, на якому сидітиме наймогутніший цар на землі.

– А я хотів би стати частиною чогось такого, що на віки вічні перетворить Зло на Добро, – сказав другий.

– А що до мене, – сказав третій, – то я бажав би, щоб люди, дивлячись на мене, щоразу згадували про Бога.

Минули роки, і ось, зрештою, у лісі з'явилися дроворуби. Вони зрубали кедри та розпиляли.

У кожного кедра було своє заповітне бажання, але реальність ніколи не питає, про що ми мріємо. Перший кедр став хлівом, а з залишків його деревини спорудили ясла. З другого дерева зробили грубий сільський стіл, який пізніше продали торговцю меблями.

Колоди від третього дерева продати не вдалося. Їх розпиляли на дошки й залишили зберігатися на складі у великому місті.

Гірко нарікали три кедри: «Наша деревина була така гарна! Але ніхто не знайшов їй гідного застосування».

Час минав, і ось одного разу, зоряної ночі, якась подружня пара, що не знайшла собі притулку, вирішила переночувати в хліві, побудованому з деревини першого кедра. Дружина була при надії. Тієї ночі вона народила сина й поклала його в ясла, на м'яке сіно.

І тієї ж миті перший кедр зрозумів, що мрія його збулася: він послужив опорою найвеличнішому Царю Землі.

Кілька років потому в одному скромному сільському будинку люди сіли за стіл, зроблений з деревини другого кедра. Перш ніж вони взялися за їжу, один із них вимовив кілька слів над хлібом і вином, що стояли на столі.

І тут другий кедр зрозумів, що в цю саму мить він став опорою не тільки чаші з вином і тарілці з хлібом, а й союзу між Людиною і Божеством.

Наступного дня з двох дощок третього дерева сколотили хрест. Через кілька годин привели зранену людину й прибили її до хреста цвяхами. Третій кедр зжахнувся й почав проклинати свою жорстоку долю.

Але не минуло й трьох днів, як він зрозумів уготовану йому долю: людина, яка висіла на хресті, стала Світочем Світу. Хрест, збитий з деревини цього кедра, перетворився зі знаряддя тортур на символ торжества.

Так здійснилася доля трьох ліванських кедрів: як це завжди буває з мріями, мрії їхні збулися, але зовсім інакше, ніж вони собі уявляли.

Přečtěte si také

Životy svatých: Císař Konstantin a jeho matka Helena, apoštolům rovní

Dnes si pravoslavná církev (podle juliánského kalendáře) připomíná císaře Konstantina Velikého a jeho matku Helenu. Oba jsou uctíváni s titulem „apoštolům rovní".

Den Svatého Ducha: pondělí po Padesátnici

Pravoslavní křesťané dnes slaví Den Svatého Ducha – den bezprostředně navazující na včerejší svátek Padesátnice. Jde o jeden z duchovně nejhlubších dnů celého církevního roku.

Životy svatých: Glykéria – dívka, které se kameny nedotkly

Druhé století, Thrákia. Sedmnáctiletá dívka vstoupí do pohanského chrámu, zničí sochu Dia a odmítne se klanět komukoliv jinému než Kristu. 

Třikrát ztracená: Příběh hlavy sv. Jana Křtitele

Jak může být jedna hlava nalezena třikrát? Příběh nejputovnější relikvie křesťanského světa. Od Olivové hory přes Konstantinopol až po Jihlavu.

Přenesení ostatků sv. Mikuláše do Bari: krádež, která se stala svátkem

Dnes si pravoslavní křesťané připomínají přenesení ostatků sv. Mikuláše z Myr Lykejských do italského Bari roku 1087. Příběh plný paradoxů a zázraků.

Kdo je novou světicí v srbské církvi? Příběh blažené Stojny z Deviče

Mezi nově kanonizované osobnosti srbské církve byla zařazena mniška Jefimija Devičská. Její asketický život provázela proroctví o zkáze srbského národa i hluboké pokání.