Святі отці про мужність і терпіння
Отці Церкви. Фрагмент мозаїки Софії Київської. ХІ ст. Фото: wikipedia.org
«Мужність є не що інше, як твердість в істині й опір ворогам: коли не поступишся ним, вони відступлять і зовсім не з'являться більше».
Преподобний Антоній Великий
* * *
«Надто засмучуватися зовнішніми труднощами – ознака маловірності; надто засмучуватися внутрішніми – ознака гордості…»
Ігумен Никон (Воробйов)
* * *
«Мужність серця є допомога для душі, після Бога...»
Преподобний авва Ісайя
* * *
«Того визнаю справді мужнім, кого не збентежила зла підступність ворогів. Бо багато хто зазвичай буває подоланий подібними обставинами, а він і в несприятливих обставинах не виявляється легко вловимим, але й напасті переносить благодушно, і підступи звертає у випадок до набуття слави, не принижується до рабського догоджання, але дотримується такого способу думок, який вищий за все, що не зловмишляють інші, й, на мою думку, він мужній. Оскільки у благоденстві легко дотримуватись розсудливості й немужнім, скрутні ж обставини дають побачити людей добрих, то наймужнішим вважаю того, хто у благоденстві та у важких обставинах не принижується».
Ісидор Пелусіот
* * *
«Справа мужності в тому, щоб правити п'ятьма почуттями і не допускати, щоб через них опоганювалася наша внутрішня людина – дух, або зовнішня – тіло».
Авва Євагрій
* * *
«Що б ти не робив, роби те з терпінням, і Бог допоможе тобі в усіх ділах твоїх і в усьому, що б не сталося з тобою».
Преподобний Антоній Великий
* * *
«Мужність є твердість у небезпеці...»
Святитель Григорій Богослов
* * *
«Якщо хтось думає, що він причетний і всім чеснотам, але не витерпить до кінця (пор.: Мф. 10, 22), то не уникне мереж диявольських і не буде спрямований на досягнення Царства Небесного. Бо й ті, які вже тут отримали заручини (вічному життю), потребують терпіння, щоб сприйняти в майбутньому досконалу нагороду за подвиг».
Священномученик Петро Дамаскин
* * *
«Хто став рабом Господа, той боїться одного свого Владики; а в кого немає страху Господнього, той часто й тіні своєї боїться».
Преподобний Іоанн Ліствичник
* * *
«Є один мудрий спосіб для успіху на нашій подвижницькій ниві. Коли хтось забажає істинного життя, він пізнає, що кожна скорбота, вільна чи мимовільна, стає смертю для матері всіх лих – насолоди, і так приймає з подякою будь-який жорстокий напад мимовільних спокус. Терпінням він перетворює скорботи на легкі й рівні шляхи, які безпомилково ведуть у життя вічне».
Іосиф Ватопедський
* * *
«Істинна свята мужність завжди пов'язана з почуттям глибокого смирення. Смиренний завжди готовий все потерпіти, і внутрішнє, і зовнішнє, вважаючи себе гідним не тільки скорбот, що посилаються, але й ще більших. Смиренного засмутити, збентежити не можна – він завжди готовий до всього, так і сказав Мойсей Мурин, коли його вигнали з трапези: "Поспішав і не зволікав" (Пс. 118: 60). Отже, приготуємо свої душі й серця смиренністю, і вона допоможе нам у терпінні всяких спокус».
Преподобний Никон Оптинський
* * *
«В нашому спасінні головне треба мати мужність, тобто всіма способами намагатися примушувати себе на всяке добро, на немочі менше треба звертати уваги. Різні недуги й нудьги – лінощам і недбальству онуки. Терпіння і смиренність, і самодокорення потрібно нам у всякому ділі мати».
Преподобний Іосиф Оптинський
* * *
«Чим більше людина боїться, тим більше спокушає її ворог. Той, у якому є боягузтво, повинен постаратися його вигнати».
Старець Паїсій Святогорець
* * *
«Христова любов – приклад найбільшої мужності. Це та мужність, перед якою тремтять і смерть, і пекло».
Святитель Миколай Сербський
* * *
«Душа, яка здобула смиренність, завжди пам'ятає Бога і думає: "Бог створив мене; Він страждав за мене; Він прощає мені гріхи і втішає мене; Він живить мене і піклується про мене. То що мені дбати про себе, або чого мені боятися, хоча б мені й смерть загрожувала"».
Преподобний Силуан Афонський
* * *
«Як терпіння є благом Христовим, так, навпаки, нетерпіння є зло диявола, і як той, у кому живе Христос, є терплячим, так, навпаки, завжди буває нетерплячий той, чиїм розумом володіє непотреба диявола».
Священномученик Кипріян Карфагенський
* * *
«Часте збудження дратівливості робить розум боязким і позбавляє мужності. Зцілення від цієї недуги приносять благостиня, людинолюбство, любов і милосердя».
Преподобний Максим Сповідник
* * *
«Терпіння є зміцненням для всіх чеснот. І жодна з чеснот без нього не може встояти, бо кожен, хто звернувся назад, не керований є в Царстві Божому» (Лк. 9, 62).
Священномученик Петро Дамаскин
* * *
«Якщо одного разу ти довірив себе Господеві, який у всьому тяжіє для охорони твоєї й нагляду за тобою, і якщо підеш у слід Його, то не турбуйся знову про щось таке, але скажи душі своїй: "На всяку справу тяжіє для мене Той, Кому одного разу я віддав душу свою. Мене тут нема; Він це знає". Тоді на ділі побачиш чудеса Божі: побачиш, як повсякчас Бог близький, щоб визволяти тих, хто боїться Його, і як Його Промисл оточує їх...»
Преподобний Ісаак Сирін
Přečtěte si také
Životy svatých: Císař Konstantin a jeho matka Helena, apoštolům rovní
Dnes si pravoslavná církev (podle juliánského kalendáře) připomíná císaře Konstantina Velikého a jeho matku Helenu. Oba jsou uctíváni s titulem „apoštolům rovní".
Den Svatého Ducha: pondělí po Padesátnici
Pravoslavní křesťané dnes slaví Den Svatého Ducha – den bezprostředně navazující na včerejší svátek Padesátnice. Jde o jeden z duchovně nejhlubších dnů celého církevního roku.
Životy svatých: Glykéria – dívka, které se kameny nedotkly
Druhé století, Thrákia. Sedmnáctiletá dívka vstoupí do pohanského chrámu, zničí sochu Dia a odmítne se klanět komukoliv jinému než Kristu.
Třikrát ztracená: Příběh hlavy sv. Jana Křtitele
Jak může být jedna hlava nalezena třikrát? Příběh nejputovnější relikvie křesťanského světa. Od Olivové hory přes Konstantinopol až po Jihlavu.
Přenesení ostatků sv. Mikuláše do Bari: krádež, která se stala svátkem
Dnes si pravoslavní křesťané připomínají přenesení ostatků sv. Mikuláše z Myr Lykejských do italského Bari roku 1087. Příběh plný paradoxů a zázraků.
Kdo je novou světicí v srbské církvi? Příběh blažené Stojny z Deviče
Mezi nově kanonizované osobnosti srbské církve byla zařazena mniška Jefimija Devičská. Její asketický život provázela proroctví o zkáze srbského národa i hluboké pokání.