Навіщо потрібне покаяння
Покаяння. Фото: myslo
Ми належимо до Єдиної Святої Соборної і Апостольської Православної Церкви, стверджуємо, що ми маємо повноту благодаті Святого Духа. Тобто вміємо так любити, як ніхто інший, але водночас ми змушені визнати, що постійно завдаємо болю, завдаємо чимало ран оточуючим. Іноді хтось навіть цього не усвідомлює і вважає себе найдобрішою і наймилосерднішою людиною, прекрасним адміністратором.
Біль чи рани не обов'язково мають бути фізичного походження. Не менш болючі рани від зневаги до ближніх, гордині, похоті, сріблолюбства, пияцтва та інших гріхів.
Кожен наш гріх ранить не лише нас самих, а й людей, які знаходяться поряд із нами.
Як би ми свій гріх не виправдовували, наприклад, захистом інтересів Церкви, як би ми його не приховували, за якими б товстими стінами його не робили, він все одно руйнує у нас і наших ближніх найсвятіше почуття любові, поступово, а іноді й раптово, вбиває.
Напевно, ми давно б знищили самі себе та один одного, і взагалі перестало існувати життя на землі, якби не було святого Таїнства Покаяння. Воно насамперед лікує наші рани, застерігає від нових ран, які ми могли б знову завдати ближнім, а головне – наближає до Бога і таким чином, як графічно у вигляді кола це зображує преподобний авва Дорофей, наближає нас один до одного.
Ми можемо розрізнятись по крові, належати до різних народів, але бути єдиними та рідними за духом. Нас дійсно починає об'єднувати свята любов, яка перейде з нами у вічність. Хто нехтує покаянням, боїться його, соромиться відкривати свої гріхи на сповіді, той тим самим закриває від себе Бога і близьких і, відповідно, не бачить різниці між тими, хто перебуває в Церкві, і тими, хто від гніву та страху від Неї відпав, розпалює полум'я приниження, підозрілості, ненависті.
А найстрашніше – така людина не вміє прощати і по-справжньому, усією душею і серцем любити.
Отже, дорогі браття, не будемо боятися і нехтувати покаянням, але щиро будемо відкривати гріхи свої, щоб у нашому серці постійно горіло полум'я любові до Бога і ближніх, і ми всі прагнули бути не лише прекрасними адміністраторами, а й причасниками повноти благодаті Святого Духа.
Přečtěte si také
Pravoslaví v každodenním životě: O penězích
Pohled pravoslavné církve na bohatství bývá často pochopen chybně jako absolutní oslava chudoby. Skutečnost je však hlubší: peníze nejsou zlé, nebezpečím je náš vztah k nim.
Pravoslaví jednoduše: Proč se v pravoslaví neprovádí kremace?
Při pohřbech pravoslavných křesťanů si můžete všimnout dvou věcí: rakev bývá během obřadu otevřená a církev zásadně odmítá kremaci (zpopelnění). Proč je pro pravoslaví tak důležité uložit tělo do země vcelku?
Mýty o pravoslaví: Svatí byli dokonalí lidé, kteří nikdy nehřešili
Často si představujeme svaté jako nehybné postavy z ikon, které se narodily s gloriolou a nikdy nepoznaly lidskou slabost. Tento mýtus však popírá samotnou podstatu pravoslavné spirituality.
Pravoslaví v každodenním životě: Co když je pro mě půst moc těžký?
Půst se blíží a s ním i obavy, zda ho zvládneme. Důležité je pochopit, že Církev od nás nežádá výkony pouštních mnichů, ale upřímnou snahu o uzdravení duše.
Mýty o pravoslaví: Půst je jen církevní dieta
Mnoho lidí si myslí, že půst je pouze seznamem zakázaných potravin nebo formou náboženské diety. Realita je taková, že bez duchovního obsahu nemá samotné nejedení masa z pohledu církve žádný smysl.