Для тих, хто вважає, що їм нема чого сказати на сповіді
Старец Філофей (Зервакос). Фото: hristospanagia.gr
Я не люблю Бога всією душею моєю...
Не молюся з увагою, благоговінням і розчуленням серця...
Під час богослужінь, всенічної і навіть під час Божественної літургії і в страшний час звершення таїн я стою в храмі без страху Божого, без благоговіння і уваги.
Часто я затримуюся розумом на неналежних предметах і входжу в бесіду з поганими, нечистими і хульними помислами в цей страшний час Божественної літургії і під час інших служб.
У мене немає глибокого, щирого, діяльного каяття, ні скорботи про гріхи моїх, ні сліз.
Я не визнаю з жалем сердечним і з цілковитим усвідомленням того, що, стоячи під час сповіді перед своїм духовним отцем, я стою перед Самим Вседержителем Богом і Йому Самому сповідую свої гріхи.
Я приступаю до таїнства святого Причастя негідно, без належної підготовки, з холодним серцем...
Я не люблю свого ближнього як самого себе...
У мене немає справжньої любові і належної поваги до мого духовного отця...
Не маю стриманісті, терпіння, лагідності, смирення: грішу засудженням, лихослів'ям, брехнею, багатослівністю, жартами неподібними, сміхотворством, обуренням, гнівом, злопам'ятством, злобою...
Грішу обжерливістю, багатоядінням, ласощами, таємноядінням.
Грішу усіма моїми почуттями, зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком.
Грішу словом і ділом, волею і неволею, і несвідомо, розумом і серцем.
Від недбальства та лінощів не утримую себе від побажань поганих і нечистих.
Грішу гордістю, пихою, догоджанням.
Грішу самолюбством, грошолюбством, багатостяжянням.
Не зберігаю своє серце від усього лукавого і суєтного, що перешкоджає спілкуванню з Богом.
Не відганяю з належною поспішністю кепські, нечисті, хульні, горді помисли.
Грішу ревнощами і заздрістю, запальністю, гнівом, бажанням помсти.
Я ледачий і недбайливий до виконання своїх обов'язків і до молитви.
У всіх цих гріхах, які я сповідав перед Богом і перед тобою, отче мій духовний, і в незліченних інших моїх гріхах, скоєних мною і не висповіданих по забуттю або через незнання, каюсь і прошу у Бога прощення. Прости мене і ти, отець мій духовний, і признач мені молитовне правило, відповідне звершеним мною гріхів.
Архімандрит Філофей (Зервакос), ігумен Лонговардського монастиря на о. Парос († 1980)
Přečtěte si také
Pravoslaví v každodenním životě: O penězích
Pohled pravoslavné církve na bohatství bývá často pochopen chybně jako absolutní oslava chudoby. Skutečnost je však hlubší: peníze nejsou zlé, nebezpečím je náš vztah k nim.
Pravoslaví jednoduše: Proč se v pravoslaví neprovádí kremace?
Při pohřbech pravoslavných křesťanů si můžete všimnout dvou věcí: rakev bývá během obřadu otevřená a církev zásadně odmítá kremaci (zpopelnění). Proč je pro pravoslaví tak důležité uložit tělo do země vcelku?
Mýty o pravoslaví: Svatí byli dokonalí lidé, kteří nikdy nehřešili
Často si představujeme svaté jako nehybné postavy z ikon, které se narodily s gloriolou a nikdy nepoznaly lidskou slabost. Tento mýtus však popírá samotnou podstatu pravoslavné spirituality.
Pravoslaví v každodenním životě: Co když je pro mě půst moc těžký?
Půst se blíží a s ním i obavy, zda ho zvládneme. Důležité je pochopit, že Církev od nás nežádá výkony pouštních mnichů, ale upřímnou snahu o uzdravení duše.
Mýty o pravoslaví: Půst je jen církevní dieta
Mnoho lidí si myslí, že půst je pouze seznamem zakázaných potravin nebo formou náboženské diety. Realita je taková, že bez duchovního obsahu nemá samotné nejedení masa z pohledu církve žádný smysl.