Для тих, хто вважає, що їм нема чого сказати на сповіді
Старец Філофей (Зервакос). Фото: hristospanagia.gr
Я не люблю Бога всією душею моєю...
Не молюся з увагою, благоговінням і розчуленням серця...
Під час богослужінь, всенічної і навіть під час Божественної літургії і в страшний час звершення таїн я стою в храмі без страху Божого, без благоговіння і уваги.
Часто я затримуюся розумом на неналежних предметах і входжу в бесіду з поганими, нечистими і хульними помислами в цей страшний час Божественної літургії і під час інших служб.
У мене немає глибокого, щирого, діяльного каяття, ні скорботи про гріхи моїх, ні сліз.
Я не визнаю з жалем сердечним і з цілковитим усвідомленням того, що, стоячи під час сповіді перед своїм духовним отцем, я стою перед Самим Вседержителем Богом і Йому Самому сповідую свої гріхи.
Я приступаю до таїнства святого Причастя негідно, без належної підготовки, з холодним серцем...
Я не люблю свого ближнього як самого себе...
У мене немає справжньої любові і належної поваги до мого духовного отця...
Не маю стриманісті, терпіння, лагідності, смирення: грішу засудженням, лихослів'ям, брехнею, багатослівністю, жартами неподібними, сміхотворством, обуренням, гнівом, злопам'ятством, злобою...
Грішу обжерливістю, багатоядінням, ласощами, таємноядінням.
Грішу усіма моїми почуттями, зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком.
Грішу словом і ділом, волею і неволею, і несвідомо, розумом і серцем.
Від недбальства та лінощів не утримую себе від побажань поганих і нечистих.
Грішу гордістю, пихою, догоджанням.
Грішу самолюбством, грошолюбством, багатостяжянням.
Не зберігаю своє серце від усього лукавого і суєтного, що перешкоджає спілкуванню з Богом.
Не відганяю з належною поспішністю кепські, нечисті, хульні, горді помисли.
Грішу ревнощами і заздрістю, запальністю, гнівом, бажанням помсти.
Я ледачий і недбайливий до виконання своїх обов'язків і до молитви.
У всіх цих гріхах, які я сповідав перед Богом і перед тобою, отче мій духовний, і в незліченних інших моїх гріхах, скоєних мною і не висповіданих по забуттю або через незнання, каюсь і прошу у Бога прощення. Прости мене і ти, отець мій духовний, і признач мені молитовне правило, відповідне звершеним мною гріхів.
Архімандрит Філофей (Зервакос), ігумен Лонговардського монастиря на о. Парос († 1980)
Přečtěte si také
Proč pravoslavní nepodávají svaté přijímání nepravoslavným?
Časopis Hlas pravoslaví se ve svém zářijovém čísle věnoval tématu, které v poslední době znovu vyvolává diskuse i v pravoslavném světě – otázce, zda mohou být nepravoslavní křesťané připuštěni ke svatým Tajinám.
Starec Paisij Svatohorec: Největší nemocí jsou špatné myšlenky
Slova starce Paisije o tom, jak špatné myšlenky matou duši a berou člověku pokoj, radost i pravý pohled na svět a bližní.
Kdy byl Syn Boží nazván „Kristus“ - Sv. Jan Damašský
Přinášíme vám další úryvek z pojednání O pravé víře svatého Jana Damašského – tentokrát o tom, kdy byl Syn Boží nazván „Kristus“.
Proč Bůh stvořil ty, kteří zhřeší a nebudou činit pokání - sv. Jan Damašský
Z pojednání svatého Jana Damašského O pravé víře. O tom, proč Bůh stvořil i ty, kteří podle předvědění zhřeší a nebudou činit pokání, a dále o rozdílu mezi Božím zákonem, jenž vede k životu, a zákonem hříchu, který přivádí člověka k pádu.
Památka svatých Cyrila a Metoděje – duchovních otců slovanského pravoslaví
Den, 5. července, je v českém kalendáři zasvěcen památce svatých Cyrila a Metoděje – bratří ze Soluně, kteří v 9. století přinesli našim předkům světlo evangelia v jazyce, kterému rozuměli.