Що подарувати Божій Матері в Її День Народження?

Різдво Пресвятої Богородиці. Фото: shutterstock.com

Коли Господь усиновив Іоанна Богослова Діві Марії, Богородиця вважається духовною Матір'ю всіх християн. Тепер у нас із Богородицею перший ступінь спорідненості. Ми з Нею єдині по крові. Ця єдність дає нам Причастя Тіла та Крові Спасителя. Таким чином ми стаємо братами один одному в Христі та дітьми Матері Божої.

Але єдність по крові зовсім не означає єдності за духом. Каїн і Авель теж брати. Борис і Гліб також були братами Святополка, і таких прикладів, коли однокровні брати вбивали та ворогували один з одним, можна наводити багато. Важливіше мати спорідненість за духом, тому що саме вона визначатиме вічну долю людини.

Коли Мати Божа з'явилася преподобному Серафиму Саровському, Вона сказала своїм супутникам: «Цей є від роду нашого». До таких людей, які мали споріднену з Дівою Марією душу, і приходила Богородиця найчастіше. І якщо ми уважно подивимося на життя цих людей, а також згадаємо все, що знаємо про саму Богородицю з Євангелія, то можна вивести спільні риси характеру спорідненої Божій Матері душі.

По-перше, це духовна тихість і скромність. Ці люди не виділяються зовні нічим визначним і не люблять бути в центрі уваги. Вони завжди скромні. У них немає зовнішньої активності та якихось лідерських якостей. Але є простота і повага до всіх без винятку. Завжди готовність поступитися, бути на другому плані.

Такі якості характеру викорінюються світським вихованням, починаючи з дитячого садка. «Ти мусиш», «ти можеш», «доведи, що ти вмієш», «будь активним, першим, найкращим» – це всім знайомі настанови наших вчителів.

Все життя людей вчать, що треба змагатися, щось доводити, сперечатися, домінувати, брати владу в свої руки.

Другу якість можна позначити як «постійне перебування в собі». Воно насправді є причиною першої якості характеру. Людина глибока зсередини, ніколи не буде бити фонтаном життєвої енергії зовні. В ній немає зовнішньої суєти та занепокоєння. А наслідком такого життя за наявності постійної духовної практики буде молитовно-споглядальний досвід. З цього досвіду народжується спокій духу та серцевий мир.

Він у свою чергу призводить до повної довіри до Бога. Така людина не буде обурюватися, переживати, і тим більше панікувати за жодних обставин. У ній немає оціночних суджень щодо тих чи інших подій. Вона приймає життя таким, яким воно є, нікого не засуджуючи, віддаючи весь суд Богу.

Відповідно, людей, які не від роду Божої Матері, а прямо протилежні їй за духом, відрізнятимуть вже інші якості особистості.

Такі люди у житті найчастіше є «активістами». Вони хронічно хворі на власну правоту і мають гіпертрофоване поняття справедливості. Такий активіст готовий знищити весь світ, аби досягти своєї мети. Без них не обходиться жодна революція. Душі таких активістів завжди у вогні, і цим полум'ям вони готові спопелити будь-кого, хто стане на їхньому шляху.

Внутрішнього життя у таких людей немає ніякого. Їхній розум завжди зовні. Він, подібно до одержимого біснуватого, кидається по всьому світі, постійно про щось думає, турбується, вирішує проблеми, шукає неприємностей і постійно говорить або думає про погане. Все, що оточує цю людину, з її погляду завжди є злим. І вона готова боротися із цим злом своєю власною злою силою, роблячи зло ще сильнішим.

Молитовний настрій, увага до себе та духовна якість життя в ній повністю відсутня. Зате весь час присутнє невдоволення тим, хто приходить, і всіма оточуючими. Якби таку людину помістили в рай і визначили їй там найкраще місце, то вона і цим була б незадоволена, бо знайшла б недоліки скрізь і в усьому. Тільки вона, сама ця людина, завжди знає, як правильно чинити і що треба робити. Інші все роблять не так. Постійне ремствування, невдоволення аж до проклять і ненависті – її звичайний стан. Така душа живе жадобою влади. Політика – найкраща сфера її застосування.

Наше тіло – це земля, а душа – посаджене в неї зерно. Воно зростає, набуваючи якостей спорідненості або з Божою Матір'ю або з ворогом роду людського.

Все залежить від того, що це за насіння і як воно зростає. Іноді, щоб посилити швидкість дозрівання, Господь кидає в цю землю гній воєн і скорбот. Так душа швидше визначається, з ким вона і що шукає у цьому житті. Зараз якраз і минає такий період. Люди опановують себе і обживаються під час потрясінь набагато швидше, ніж тоді, коли вони перебувають у добробуті та спокої.

Для тих же, хто шукає спорідненості з Божою Матір'ю, у Її День народження найкраще подарувати Матінці своє добре, чисте, світле серце, яке несе людям мир, любов і радість.

Přečtěte si také

Pravoslaví v každodenním životě: O penězích

Pohled pravoslavné církve na bohatství bývá často pochopen chybně jako absolutní oslava chudoby. Skutečnost je však hlubší: peníze nejsou zlé, nebezpečím je náš vztah k nim.

Pravoslaví jednoduše: Proč se v pravoslaví neprovádí kremace?

Při pohřbech pravoslavných křesťanů si můžete všimnout dvou věcí: rakev bývá během obřadu otevřená a církev zásadně odmítá kremaci (zpopelnění). Proč je pro pravoslaví tak důležité uložit tělo do země vcelku?

Mýty o pravoslaví: Svatí byli dokonalí lidé, kteří nikdy nehřešili

Často si představujeme svaté jako nehybné postavy z ikon, které se narodily s gloriolou a nikdy nepoznaly lidskou slabost. Tento mýtus však popírá samotnou podstatu pravoslavné spirituality.

Pravoslaví v každodenním životě: Co když je pro mě půst moc těžký?

Půst se blíží a s ním i obavy, zda ho zvládneme. Důležité je pochopit, že Církev od nás nežádá výkony pouštních mnichů, ale upřímnou snahu o uzdravení duše.

Smysl křesťanského mučednictví

Jak lze mluvit o nevystižitelném a nepopsatelném Bohu?

Mýty o pravoslaví: Půst je jen církevní dieta

Mnoho lidí si myslí, že půst je pouze seznamem zakázaných potravin nebo formou náboženské diety. Realita je taková, že bez duchovního obsahu nemá samotné nejedení masa z pohledu církve žádný smysl.