Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні

Фото:ekklisiaonline.gr

Бог на відміну від світу ніколи нас не покине і ніколи нас не забуде. Все що нам потрібно для спасіння – це чисте, смиренне та блаженне серце. Хтось полює на томоси, хтось за визнанням інших церков, хтось за допомогою кулаків доводить свою канонічність. Але як мало тих, хто шукає чистоти душі. Можливо, тому що це значно важче, адже її не купиш за гроші і не візьмеш у полон за допомогою бандитів.

Душа того, хто спасається, прагне не шуму і метушні, а до безмовності і молитовного спокою. Поки наш розум з усіма його думками не розчиниться в лагідному і смиренному серці, ми приречені на те, щоб жити в страхах і переживаннях. Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Якщо ти знайдеш самого себе, то разом із собою знайдеш Бога.

Для невігласа існує тільки світ, для спасенного – лише Бог. При будь-якому занепокоєнні потрібно насамперед заспокоїтися і зрозуміти, що Господь «усілякий у всьому». Наш дух – це тиха солодка прохолода всередині огорожі. В егоїзмі немає життя, а в дусі немає смерті.

На шляху до Бога перша зарубка – покаяння. Друга – пильна совість. Третя – смиренність і самодокорення. Четверта – основи духовної практики. Умиротворення інтелекту і безтурботність серця - п'ята зарубка. Почуття Божественної присутності – шоста. І наприкінці шляху – перетворення нашого духу – Духом Святим. Осяяння духу без Христа – демонічна реалізація.

Досягнення чистоти свідомості без Божої благодаті – бісівська краса. Медитація (роздуми), в яких немає Бога – шлях у нікуди.

Як відображення одного й того ж сонця є у кожній краплі морської води, так і тиша Духа в усіх людях одна й та сама. З цієї тиші треба вчитися говорити, діяти та міркувати. Не треба думати про своє спасіння, треба осягнути його серцем. Безмозкі ближче до Бога, ніж безсердечні. Життя – це постійне спілкування з Богом, решта – бісівська брехня. Усередині нас переживає егоїзм, а дивиться на все, що відбувається, спокійно наш дух. Що менше ми думаємо про себе, то більше думає про нас Бог. Сказав старець: «Духовна книга – це не літери і сторінки, це живе серце, що співчуває, у вигляді літер і сторінок».

Справжня освіта – вчитися у всьому бачити Бога. Справжня наука вчиться любити, незважаючи ні на що й попри все. Ненавидіти когось означає ненавидіти Бога. Скільки б ми не говорили про благодать, прийде вона до того, хто навчився любити.

Наші внутрішні органи не працюють самі по собі, так само і наше життя не минає саме собою. Всюди і в усьому діє Бог. Правильні відповіді на запитання приходять не з розуму, а з серця. Тихість духу є голос Божий. Бог дивиться на світ нашими очима. Коли люди відходять від Бога, розпочинаються війни. Коли люди прямують до Бога, починається мир. Не важливо, де знаходиться наше тіло, важливо, щоб ми завжди перебували в Бозі.

Віддаючи всі сили світові, ми страждаємо, віддаючи їх Богові – спасаємось.

Що таке невпинна молитва? Це постійне перебування душі у Бозі. Спасатися – означає вдень і вночі бути уважним до себе. Якщо щастя в Бозі, то куди воно може піти від нас? Пекло – це неконтрольований розум. Позбавлятися його можна тільки утихомирюючи розум і знаходячи внутрішній спокій.

Старець сказав: «Хто шукає мудрість, перестає збирати світські знання. Хто збирає світські знання, не може дійти мудрості. Той, хто здобув мудрість, вільний від подібного збирання». Що ближче Бог, то далі світ. Поки що для нас зовнішнє абсолютно, невидиме залишається закритим.

Запитали ті, що прийшли, у старця: «Як ви здобули благодать?» – «У двадцять років я хотів перевернути весь світ, і Бог терпів мене. У тридцять років я хотів примирити всіх із усіма, і Бог шкодував мене. У п'ятдесят років я вирішив забути самого себе, і Бог помилував мене!»

Ми будемо турбуватися доти, доки всі не віддамо Богу. Розум бере сили у сатани, а дух у Бога. У серці народжується життя, але розум його забирає. Світ не дає нам відповіді на запитання, а у Бозі всі питання зникають. Сказав старець: «Добре говорити правду. Але вміти говорити правду коротко – ще краще».

Не треба думати, що до нас приходить від Бога, а що від диявола. Потрібно навчитися це інтуїтивно відчувати серцем. Не важливо, коли скінчиться війна. На важливо, чи вб'є нас чиясь людська рука, чи ми помремо своєю власною смертю. Важливо одне – спасешся ти у Бозі чи загинеш у власному егоїзмі. Наш дух не хворіє і не має жодного відношення до зовнішніх обставин життя. Він має відношення лише до здобуття благодаті Божої.

Сказав старець: «Бог завжди перебуває в кожному з нас як присутність, а ми можемо перебувати в Ньому лише як відсутність. Божественна присутність означає повноту всіх Божественних властивостей, а наша відсутність є відсутністю егоїзму та всіх його гріховних якостей після освячення духу благодаттю».

Přečtěte si také