У всіх спокусах йди в духовне серце, більше нікуди

Фото: vsegda-pomnim.com

Той, хто хоче бути розумним, читає багато книг і сповнює ними свій розум. Той, хто хоче спастися, читає одну коротку молитву Ісусову і позбавляється думок. Сказав старець: «Спочатку тримай Боже ім'я на язику, а потім нехай воно опуститься в серце». Багато знань приводить душу до великої печалі, а дитяче незнання призводить її до умиротворення і вічної радості. Глибина віри вимірюється не нашими книжковими знаннями про Бога, а любов'ю до Нього. Для розумного існують тільки мир і речі в ньому, для мудрого лише Бог, у якому немає ні речей, ні всесвіту. Дурність хоче все знати і все розуміти. А мудрість просто мовчить, бо вона дочка безмовності. Мудрість береться не з книг, і істина приходить не з голови.

Добре читати мудрі книги, але ще краще осягати свій дух у безмовності, вчитися відчувати своє духовне серце, пробуджувати духовну інтуїцію та зміцнювати рішучість прагнути спасіння. Кожна людина дивиться на світ через замкову щілину свого розуму і кожна бачить її по-своєму. Ти думаєш, що міркування та роздуми про Бога призводить до спасіння? Ні, до спасіння приводить смиренність, увага до себе і постійна пам'ять про Бога. З усіх чеснот смирення найшвидше призводить до спасіння.

Той, хто знайшов себе в Бозі, знайшов свій спокій і мир, що нічим не порушується.

Жодна спокуса не зможе похитнути того, хто залишив себе для себе, і виявив себе в Бозі. Замість того, щоб боротися з поганими думками, краще утримуй розум у серці, тоді й думки зникнуть самі собою. Коли ми збираємо увагу і намагаємось утримати її в місці, де знаходиться духовне серце, думки сповільнюються. А ми тільки спостерігаємо, щоб розум на них не відволікався.

Людина проживає особисту долю, а світ – колективну, де все зумовлено. Ми не обираємо свою долю, ми обираємо лише своє спасіння чи загибель. Бог не відповідає на наші молитви через думки, він покладає на серце благодать, в якій міститься відповідь. Якщо ти чуєш відповідь від «бога» у вигляді думок – знай, що ти у великій небезпеці.

Краса, як і Бог – проста. Тому і нам потрібно вчитися на все дивитися просто, нічого не вигадуючи і нічого не домислюючи. Простота – відриває серцеву браму. Що б ти не робив, і чого б не досяг, все має прийти до одного – до священного спокою в Бозі. Думки засмоктують нас у суєту світу, а бездумність залишає наодинці з безмежним безсмертним духом. Якщо знайшов у собі Христа, то шукати нема чого. Тихість серця та розуму – найкращий шлях до спасіння. Коли розум починає тебе турбувати, займи його молитвою з тихим повільним диханням і він сам заспокоїться.

Увійди в себе так глибоко, як можеш, і перебувай там так довго, скільки маєш сил.

Усамітнення буває зовнішнім і внутрішнім. Зовнішнє упокорює тіло, внутрішнє розум. І те, й інше допомагає прийти до тями за допомогою покаяння і смирення. Насамперед треба навчитися не реагувати на все емоційно. Прагни здобути безпристрасність, тому що в ньому захований ключ безсмертя. Про що можна турбуватися тому, хто сказав Богу «нехай буде воля Твоя»? Не чіпляйся за мир, і ти будеш жити у Бозі.

Пустельники запитали у старця: «Старче, якщо сказати коротко, що означає бути безпристрасним?» Духовник усміхнувся і сказав: «Бути безпристрасним означає бути тим, хто нікого не поранить грубістю серця і хто у своєму серці не має жодних слідів уподобання». Вміти поглянути на себе з боку – вагоме досягнення в набутку безпристрасності. Спокій розуму перемагає будь-яку ситуацію. Помри розумом – і оживеш духом. Наскільки вічне життя важливіше за тимчасове, наскільки ж увага до внутрішнього важливіша за увагу до зовнішнього. Зовні залишайся з людьми, а всередині ніколи не відокремлюйся від Бога.

Прийшов до старця подвижник із запитанням:

– Отче, що означає: «помри перед смертю»?

– Це означає, що для того, щоб відродилася твоя істинна духовна особистість, сповнена любові, мудрості та благодаті, у тобі повинен померти твій егоїстичний розум, або твоє особисте «я», яке довгий час обманювало тебе, вселяючи, що твій егоїзм є справжньою особистістю».

– Чи це смерть фізична? – Запитав подвижник.

– У ніякому разі! Це лише сприймається егоїзмом як смерть. Оживає твій образ і подоба Божа, твоя безсмертна нетлінна благодатна особистість, якої не буде кінця. Вона перевершує всі образи і поняття розуму і всякого слова, бо знаходиться поза будь-яким чуттєвим сприйняттям, але відчувається тобою як блаженний дух у Христі.

Přečtěte si také

Pravoslaví jednoduše: Proč líbáme ikony?

Často se nás ptají lidé, kteří do chrámu přicházejí poprvé nebo pravoslavnou tradici blíže neznají, co vlastně znamenají gesta, která u věřících vidí - například líbání ikon.

Výsledky průzkumu SPN: Co skutečně formuje víru v našich zemích?

Po dvou týdnech sběru dat přináší redakce SPN výsledky průzkumu v České a Slovenské republice. Co ukazují odpovědi respondentů?

Narativ „pravoslaví jako mužství“ církvi škodí, varuje teolog

Podle teologa George Demacopoulose je představa pravoslaví jako prostoru pro „oslavu mužství“ v rozporu s učením i dějinami církve a odrazuje věřící ženy.

Mýty o pravoslaví: Modlit se má člověk hlavně v soukromí, chrám není nutný

„Věřím v Boha po svém, stačí mi modlit se doma v pokoji. Do chrámu chodit nemusím.“

Pravoslaví v každodenním životě: Jak se duchovně připravit na Vánoce

Dnes mnozí křesťané oslavují Narození Pána Ježíše Krista podle nového (gregoriánského) kalendáře, pro věřící, kteří se drží starého (juliánského) kalendáře, období přípravy stále trvá. 

Pravoslaví v každodenním životě: Jak osvobodit srdce od křivdy?

Odpuštění není jen laskavé gesto vůči druhému. V pravoslaví je to nezbytná podmínka pro náš vlastní vztah s Bohem. Proč je tak těžké odpustit a jak najít sílu k usmíření, i když rána stále bolí?