Православна Церква вшановує пам'ять преподобного Лаврентія Чернігівського

22 серпня Православна Церква святкує пам'ять преподобного Лаврентія Чернігівського.

Майбутній святий (у світі – Проскура Лука Євсєїч) народився 1868 року в селі Карильське Кролевецького повіту Чернігівської губернії. Навчався хлопчик у початковій земській школі, був дуже здібним. У 13 років він закінчив школу й залишився помічником вчителя. З дитинства Лука регулярно ходив до церкви, мав прекрасний слух, співав у церковному хорі. Якось у Коропі він познайомився з дивовижною людиною – колишнім регентом імператорського хору, який одразу оцінив здібності юнака і почав навчати його регентського мистецтва. Тут же він освоїв гру на скрипці. Близько року провів Лука в Коропі. Після повернення додому він стає регентом свого сільського хору.

Щоб допомагати батькам, майбутній преподобний освоїв ремесло кравця, і завдяки своїм старанням знайшов постійних замовників. У цей час померла мати сім'ї, і Лука вирішив піти до монастиря. Але старший брат Варфоломій наполіг, щоб він не залишав сім'ю. Тяжко було Луці відхилити свій твердий намір, але він упокорився.

Незабаром молодого талановитого регента запросили керувати хором Рихлівського Микільського монастиря. Спів у Рихлівському монастирі став залучати не лише тих, хто молиться, часто регенти з інших місць спеціально приїжджали послухати хор, який набув чималої популярності. Єпископ Чернігівський Антоній (Соколов), об'їжджаючи єпархію, відвідав Рихлівський монастир і залишився дуже задоволеним співом. Після приїзду до Чернігова владика надіслав настоятелю припис направити регента Луку Євсєєвича до Чернігівського Троїцького архієрейського будинку для управління хором. Так, приблизно 1905 року Лука переїхав до Чернігова.

У 1912 році, на 45-му році життя, Лука був пострижений у чернецтво з ім'ям Лаврентій. Через два роки він був висвячений на ієродиякона, а в 1916 році став ієромонахом. У 1928 році за визначенням екзарха України митрополита Михайла зведено до сану архімандрита. 1923 року в Києві отець Лаврентій був таємно пострижений у схиму лаврським схиігуменом Гавриїлом. До самого закриття монастиря у першій половині 20-х років о. Лаврентій незмінно був регентом хору, уставником і відав монастирським книгосховищем.

Поступово зростав і духовний авторитет схиархімандрита. До нього прагнули і прості люди, і чернігівська інтелігенція. Приїжджі швидко дізнавалися, що в Троїцькому монастирі є духівник високого життя, і раді були потрапити до нього. Його велелюбність, дар розважливості, дар прозріння приваблювали не лише мирян, а й багатьох духовних осіб, чернігівські єпископи дуже дорожили його судженням.

Коли закрили монастир, отець Лаврентій оселився у маленькому убогому будиночку. Богослужіння звершував у невеликому Іллінінському храмі. Так минуло 20 років. Настав час, коли закрили цей храм. Позбавлений можливості в храмі прославляти Бога співом, подвижник, проте, ніколи не залишав належного правила церковної молитви. Бережно зберігав він богослужбові книжки та велику нотну бібліотеку. І коли його питали: «Хіба ноти ще знадобляться?», незмінно відповідав: «Звичайно, ще читатимемо і співатимемо».

Під час Великої Вітчизняної війни у ​​період окупації Чернігова було дозволено відкрити Троїцьку обитель. На поклик старця зібралися послушниці, просто віруючі люди, і приступили до відновлення обителі. Люди працювали самовіддано і вже в день Архістратига Михаїла 21 листопада 1941 року відбулося перше богослужіння у Феодоській церкві, розташованій під Троїцьким собором. А 1942 року був освячений і головний престол Троїцького собору. На хори піднявся чудовий старець, і величний храм оголосився струнким співом. Зазвичай регенти диригують, стоячи обличчям до хористів і, отже, спиною до іконостасу, якщо хори влаштовані у західній частині храму. Але отець Лаврентій завжди звернений був обличчям до вівтаря, а півчі розташовувалися симетрично півколом по обидва боки, він був у центрі.

Помер схиархімандрит Лаврентій в 1950 році. До закриття монастиря (у вересні 1962 року) у храмі регулярно відбувалися панахиди за померлим. Чернігівські архієреї вважали за свій обов'язок і честь помолитися біля могилки великого старця.

Святий прославлений у лику преподобних Архієрейським Собором УПЦ у 1993 році.

Раніше СПЖ повідомляла, що 19 серпня Церква святкувала Преображення Господнє.

Přečtěte si také