5 речей, які необхідно зробити у Великий піст

Відкрийте для себе Писання заново

З початком святої Чотиридесятниці православні християни всього світу вступили на шлях подвигу, яким, безумовно, є християнський піст. 

Храми вбираються в чорний колір, церковні піснеспіви змінюють свій лад з мажорного на мінорний, і навіть у кафе та ресторанах з'явилось окреме пісне меню. Воно й зрозуміло, адже «поза ринком немає порятунку». Загорнуті в обгортку гастрономічної ревності та атмосфери далеко не християнської за духом печалі, такі основоположні поняття, як молитва, покаяння та утримання в якийсь момент стають до болю незрозумілими. І для більшості віруючих піст може так і не настати.

Вірніше, календарно він буде йти і формально функціонувати, але насправді піст нічого не змінюватиме всередині нас самих. Людство живе і розвивається, і, якими б ідеальними не були статути давнини, слід все ж визнати, що суспільство X століття і суспільство XXI століття – це зовсім різні світи, які, теоретично опинившись один перед одним, говорили б на абсолютно різних емоційних, культурних і моральних мовах. 

Піст XXI століття – це унікальне явище, в якому внутрішнє духовне життя та зовнішня форма мають гармонійно поєднуватись. Саме тому напередодні посту ми пропонуємо до вашої уваги п'ять сучасних і водночас одвічних речей, які наповнять Великий піст його справжнім змістом:

1. Згадати про любов. І йдеться тут не лише про романтику і взаємини двох статей, оскільки справжня любов – це поняття, яке перевершує будь-яке людське розуміння, не обмежується часом чи простором та не вичерпується будь-яким потягом, як тілесним, так і психічним. Йдеться про любов до ближнього, про те, щоб до кінця посту у нас не залишилось жодного ворога і нічого, що могло б відокремити нас від причетності до Творця, Який і є справжня Любов (1Ів. 4, 8). 

В цьому пості необхідно полюбити щиро і чисто: чоловіку заново закохатись у свою дружину, матері – полюбити своїх дітей і не дратуватись на них; полюбити сусідів, які, можливо, дратували нас весь рік; будь-якого недоброзичливця і заздрісника; пройнятися любов'ю до кожного, хто потребує тепла і турботи. Навчитись робити справи милосердя не з почуття обов'язку чи бажання нагороди, а лише щиро полюбивши ту людину, яка потребує нашої допомоги.

І найголовніше – полюбити там, де найбільше хочеться ненавидіти. Всупереч розхожій думці про те, що Великим постом не варто розпочинати романтичні стосунки, скажемо, що саме Великий піст – це найвдаліший час, адже духовний сенс посту, який зводить все до чистоти і зберігання своїх почуттів, допоможе полюбити людину не з пристрасті, а з емпатії.

2. Стати вільним. Християнство завжди закликало і закликає нас до свободи. Помилково вважати, що будь-яке обмеження, яке накладає Церква на віруючих, – це обмеження їхньої свободи. Святитель Іоанн Златоуст пише: «Цілковита свобода полягає в тому, щоб зовсім ні в чому не мати потреби, а наступна за нею – мати потребу в малому, і цю свободу мають переважно ангели і їхні наслідувачі. А досягти цього, перебуваючи в смертному тілі, – подумай, скільки в цьому слави». 

Людському єству дуже властива ідея рабства. Нам просто необхідно від чогось або від когось залежати: чи це якась харизматична особистість, чи браузер смартфона. 

Справжнє рабство ХХІ століття – це повальна залежність від соціальних мереж, яка поглинає весь наш дорогоцінний час переглядом постів, афоризмів та гонитвою за лайками. Найбільш правильним у цьому пості буде скоротити час перебування в соціальних мережах до однієї години та зробити для себе правило не заходити у новинну стрічку. Це буде перший і найбільш значущий крок до нашої духовної свободи, оскільки вільний час ми зможемо присвятити Богу, як в молитві, так і в справах любові та милосердя.

3. Дати слово Богу. Великий піст – це час, коли ми можемо не лише звертатися до Бога з проханнями, але й нарешті дати Йому слово. Господь говорить до нас у тиші, і тиша ця не лише фізична, але й духовна: спокій та умиротворення духу. Цим постом нам варто взяти собі за правило молитись щодня, але щиро, нехай навіть це буде єдина проста молитва з кількох слів. Наприклад, преподобний Амфілохій Почаївський радив своїм духовним чадам кожен день посту розпочинати з трьох земних поклонів та молитви «Богородице Діво, радуйся!».

4. Дивіться у дзеркало своєї душі. Апостол Павел пише:

«Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Іісус Христос у вас?» (2Кор. 13, 5).

Кожен день посту, перш ніж відходити до сну, замисліться про те, що сьогодні поранило вашу душу і чим ви могли поранити ближнього. Будьте відважні та не бійтеся дивитись в обличчя своїм недолікам. Очищайте в собі образ Божий з увагою та відповідальністю і працюйте над своїми недоліками, прагнучи до досконалості нехай навіть у малому. Це полегшить сповідь і дозволить вам приступати до Христа у Святій Євхаристії набагато частіше.

5. Відкрийте для себе Святе Письмо заново. Щодня читайте по главі з Євангелія і намагайтесь замислюватись про те, як би ви поводились в реальній фізичній присутності Христа. Співпереживайте євангельським подіям та знаходьте відповіді на важкі питання в тексті Писання. Нехай діалог Христа з Закхеєм, з багатим юнаком чи з апостолом Петром, що зрадив Його, кожен день буде вашим особистим з Ним діалогом.

  Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Přečtěte si také