Чи повинні християни шукати захисту у суді?

Останнім часом православним християнам України доводиться досить часто відстоювати свої громадянські права перед обличчям світських судів. У зв'язку з цим багато наших сучасників займають позицію, згідно з якою ми, християни, не маємо права звертатися до суду за захистом і взагалі не повинні розраховувати на якийсь захист. Вони вважають, що ми, вже просто в силу вчення Христа (в їхньому, звичайно, розумінні), мусимо приймати будь-які гоніння як даність і миритися з ними, підставляючи ліву щоку. Проте таке ставлення до даної проблеми, м'яко кажучи, не зовсім правильне.

Так, ми з вами прекрасно знаємо євангельський епізод, у якому йдеться про суд над Христом. Тоді, нагадаю, один з присутніх іудеїв вдарив Христа. І ось Христос, замість того, щоб підставити щоку під удар, докорив тому, хто вдарив: «Якщо Я винен, то скажи в чому? А якщо ні – то чого ти б'єш Мене?» 

В іншому місці Святого Письма, а саме в Книзі Діянь, ми можемо прочитати про те, як святий апостол Павло використовував свої цивільні права і вимагав суду у кесаря. Багато святих, таких як, наприклад, Ігнатій Богоносець, до пори до часу уникали гонінь і не шукали їх. Але коли приходив їхній час – мужньо приймали смерть і наругу за Христа.

З цих та багатьох інших епізодів ми можемо більш ніж ясно побачити, що християни мають повне право захищати свої цивільні права перед громадянським суспільством. Ми живемо в державі, платимо податки, виконуємо закони і маємо право розраховувати на певні зобов'язання, які держава приймає стосовно нас, як громадян і членів соціуму. Разом з тим ми чітко відокремлюємо захист власних прав і достоїнств від захисту Церкви. Тобто якщо скривдять особисто мене – я можу і мушу пробачити. Але якщо йдеться про Церкву, а тим більше про захист Її честі, то я можу і мушу Церкву захистити.

Митрополит Філарет (Дроздов) якось сказав: «З ворогами держави – борись. Ворогів Церкви цурайся. Ворогів особистих – прощай». В принципі, ці слова і можна використовувати нам, сучасним християнам, як керівництво до дії. Однак завжди треба пам'ятати, що останнє слово все одно і завжди за Богом – Він Суддя і живих, і мертвих.

КП в Україні

Přečtěte si také

Mýty o pravoslaví: Nemluvňata nemohou k přijímání

Proč pravoslavná církev přistupuje k udílení Eucharistie dětem hned od křtu a neodkládá ji jako Západní církve? 

Pravoslaví v každodenním životě: Jak podporovat svou farnost?

Podpora farnosti nestojí jen na penězích, ale také na čase a osobní přítomnosti. Pravoslavná tradice vnímá dávání jako projev vděčnosti a živé víry.

Pravoslaví v každodenním životě: Jaké ikony potřebuji?

K vytvoření domácího modlitebního koutku nepotřebujete desítky ikon ani drahé vybavení. Pro začátek vám stačí pouze dvě. Které?

Jaká je budoucnost kněžského povolání v PCČZS ?

Jak má vypadat kněžská služba v době, kdy pravoslavné chrámy praskají ve švech a věřící přibývají každým rokem?

Neděle všech svatých: plod Ducha svatého, který mění svět

První neděli po Padesátnici slaví pravoslavná církev památku všech svatých – těch, jejichž jména známe, i těch bezejmenných, kteří žili a zemřeli pro Krista. 

Co nám dala Padesátnice?

Nyní vstupujeme do oslav svaté Padesátnice. Je to svátek, který má svůj předobraz již ve Starém zákoně a jehož význam sahá hluboko do dějin spásy. Zároveň je to svátek, který završuje naše hlavní oslavy Kristova vzkříšení. To, co začalo Paschou, dochází svého naplnění v události seslání Svatého Ducha na Církev.