Він не дасть своїх скривдити
На моє переконання, на цьому шляху необхідно враховувати кілька важливих факторів.
По-перше, виховання дітей не можна відкладати «на потім». З перших років життя вони повинні за допомогою своїх батьків вчитися чітко відрізняти добро від зла, усвідомлювати, що є правильним, а що ні та відкликатись серцем на чужу біду, а не дивитись на навколишній світ очима егоїста.
У цьому контексті дитину можна уподібнити до посадженого в землю молодого деревця. Для того, щоб воно виросло здоровим і дало рясні плоди, за ним необхідно посилено доглядати. Якщо ж його просто занехати, то як можна потім нарікати на його кривизну, сухість гілок та надзвичайно скоромну плодоносність?
По-друге, величезну, якщо не вирішальну, роль грає виховання власним прикладом. При цьому варто розуміти, що для батьків це дуже важкий, кропіткий та відповідальний труд. Не можна дати собі слабину ні на хвилину. Наприклад, якщо ви заохочуєте своїх дітей казати правду і хоча б один раз дозволите собі збрехати, то це вже стане для них великою спокусою і може призвести до краху відповідних ідеалів. Звідси і формується простий принцип: «хочеш виростити гідну людину – сам поводь себе гідно». Завжди і в усьому.
По-третє, в рамках виховного процесу важливо націлювати дитину на те, щоб вона щиро прагнула принести користь своїй країні і своєму народові. За такого підходу, зокрема, вибудовується зовсім інша мотивація дій. Отже, діти можуть усвідомлювати, що вони отримують освіту не заради, умовно кажучи, «галочки», а з метою набуття знань, які здатні зробити їх власників першокласними фахівцями у багатьох важливих для держави сферах. І чим краще вони вчитимуться, чим більше вони осягатимуть, тим більше користі вони у майбутньому принесуть своїй Вітчизні.
І, нарешті, найважливіше. Виховання дітей повинно мати у своїй основі віру в Бога, оскільки ми всі перебуваємо в його віданні і під його невсипущою турботою. Людина, яка ввірила себе Господу, проживе гідне життя, незважаючи на жодні перешкоди та труднощі. Про це у свій час добре сказав святитель Феофан Затворник: «Щоб дітям благословив Господь уникнути небезпек, треба молитися і день і ніч. Бог милостивий! Бог усім править. Він мудрий, всеблагий і всемощний Правитель. І ми належимо до Царства Його. Чого ж сумувати? Він не дасть Своїх скривдити».
Митрополит АНТОНІЙ,
керуючий справами Української Православної Церкви
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
Přečtěte si také
Životy svatých: Kdo byl svatý Ivan Český?
Spouštíme novou rubriku „Životy svatých“, ve které si každý týden připomeneme jednoho světce. Dnes začínáme úplně od samotných kořenů českého křesťanství, u poustevníka sv. Ivana Českého.
Proč pravoslavní nepodávají svaté přijímání nepravoslavným?
Časopis Hlas pravoslaví se ve svém zářijovém čísle věnoval tématu, které v poslední době znovu vyvolává diskuse i v pravoslavném světě – otázce, zda mohou být nepravoslavní křesťané připuštěni ke svatým Tajinám.
Starec Paisij Svatohorec: Největší nemocí jsou špatné myšlenky
Slova starce Paisije o tom, jak špatné myšlenky matou duši a berou člověku pokoj, radost i pravý pohled na svět a bližní.
Kdy byl Syn Boží nazván „Kristus“ - Sv. Jan Damašský
Přinášíme vám další úryvek z pojednání O pravé víře svatého Jana Damašského – tentokrát o tom, kdy byl Syn Boží nazván „Kristus“.
Proč Bůh stvořil ty, kteří zhřeší a nebudou činit pokání - sv. Jan Damašský
Z pojednání svatého Jana Damašského O pravé víře. O tom, proč Bůh stvořil i ty, kteří podle předvědění zhřeší a nebudou činit pokání, a dále o rozdílu mezi Božím zákonem, jenž vede k životu, a zákonem hříchu, který přivádí člověka k pádu.
Památka svatých Cyrila a Metoděje – duchovních otců slovanského pravoslaví
Den, 5. července, je v českém kalendáři zasvěcen památce svatých Cyrila a Metoděje – bratří ze Soluně, kteří v 9. století přinesli našim předkům světlo evangelia v jazyce, kterému rozuměli.