Багатство і вічне життя
Людям, котрі були особливо успішними на цьому поприщі, намагалися практично у всьому наслідувати, а також копіювати їх методи надбання величезних статків. І, звичайно ж, їм заздрили. Найчорнішою і спопеляючою заздрістю.
Проте багатство – це аж ніяк не перепустка в якийсь «казковий світ». Воно пов'язане з дуже важким випробуванням, від результату якого залежить подальша доля нашої безсмертної душі.
Зокрема, це можна порівняти з переходом мешканців пустелі через гірський масив. Якщо його подолати, то далі подорожніх чекає родюча рівнина, що дозволяє забезпечити їх усім необхідним для щасливого і довгого життя. У кожного з мандрівників за спиною є сумка для припасів. По дорозі деякі з них знаходять поклади золотих злитків і забирають їх із собою. З одного боку, це дозволяє під час сходження до заповітної мети купувати собі у горян хорошу їжу, пиття, одяг і т. д. З іншого боку, чим більше золотих злитків накопичується за спиною, тим складнішим стає підйом прямовисними скелями і сильнішою стає небезпека зірватися в прірву...
Багатство породжує величезну кількість спокус. Справитися з ними, покладаючись тільки на людські сили, неможливо. Як наслідок – поривається зв'язок із Богом, в серцеі вкорінюються найгірші звички і пороки, настає духовна смерть. Невблаганний підсумок всього цього страшного падіння описує святитель Тихон Задонський: «У блаженній вічності буде життя безсмертне, в неблагополучній буде смерть безсмертна. О, вічність нещаслива! Там страждання без розради, не тільки словом, а й розумом незбагненне страждання, що завжди буде, але ніколи не скінчиться».
У той же час варто відзначити, що багатство не можна назвати перешкодою на шляху порятунку, якщо воно розглядається людиною не як мета, а як засіб. Гроші повинні служити не ідеї накопичення інформації або для підтримання пересиченості життя, а допомагати утвердженню добра і милосердя в цьому світі. Саме тому апостол Павло закликав заможних людей багатіти, в першу чергу, не фінансово, а добрими справами. Нехай вони «роблять добро, – писав він своєму учневі Тимофію, – будуть щедрими і готовими поділитися, збираючи собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб знайти вічне життя» (1 Тим. 6: 17-18).
Митрополит Антоній,
Керуючий справами Української Православної Церкви
АіФ
Přečtěte si také
Neděle všech svatých: plod Ducha svatého, který mění svět
První neděli po Padesátnici slaví pravoslavná církev památku všech svatých – těch, jejichž jména známe, i těch bezejmenných, kteří žili a zemřeli pro Krista.
Co nám dala Padesátnice?
Nyní vstupujeme do oslav svaté Padesátnice. Je to svátek, který má svůj předobraz již ve Starém zákoně a jehož význam sahá hluboko do dějin spásy. Zároveň je to svátek, který završuje naše hlavní oslavy Kristova vzkříšení. To, co začalo Paschou, dochází svého naplnění v události seslání Svatého Ducha na Církev.
Z islámu k pravoslaví: Milica a její cesta k pravoslaví
Dívka ze Slovinska, narozená v muslimské rodině, exkluzivně pro SPN v Srbsku vyprávěla, jak skrze Liturgii, přátelství, modlitbu a Kristovu lásku našla cestu k pravoslaví.
Rozhovor s biskupem Izaiášem: Pouť v Mikulčicích a odkaz svatých věrozvěstů
Biskup olomoucko-brněnský Izaiáš exkluzivně pro SPN hovoří o cyrilometodějské pouti v Mikulčicích a o odkazu svatých Cyrila a Metoděje pro pravoslavné věřící v českých zemích a na Slovensku.
Pravoslaví jednoduše: Svaté myro, vonné tajemství církve
Co je to svaté myro, jak se liší od běžného oleje a proč s ním kněz při křtu křižuje tělo novokřtěnce? Přinášíme vám jednoduché vysvětlení jedné z nejstarších křesťanských tradic.
Pravoslavná církev slaví Nanebevstoupení Páně
Čtyřicátý den po Pasše slaví pravoslavní křesťané jeden z dvanácti nejvýznamnějších svátků. Co se vlastně tehdy stalo a proč na tom záleží dodnes?