Квіти Єгипту і колючки Вавилона

Отець Філофей з монастиря Святого Антонія, Єгипет (фото Яна Сигленецкого)

Сучасна людина зі шкіри геть лізе для того, щоб жити в матеріальному плані добре, а якщо можна, то ще краще. У Антонія, Макарія Єгипетських та ін. все навпаки. Теж лізуть зі шкіри геть, але тільки для того, щоб жити бідно і якомога важче.

Нам це важко зрозуміти, тому що наша «християнськість» співвідноситься з вірою подвижників Єгипту так само, як домашнє гламурне кошеня – з левом єгипетської пустелі. І порода начебто та ж, і влаштовані однаково, різниця лише в розмірі і в середовищі існування, а так – все один до одного. Сила нашої молитви відрізняється в тих же пропорціях. Леви гарчать, а коти муркотять. Головна проблема сучасних християн коротко озвучена преподобним Серафимом Саровським: «У них немає рішучості». Кошеня могло б стати хижаком, але для цього йому потрібно згадати, що він не домашня іграшка для дітей.

Для того, щоб душа змогла ввійти у світ горній, їй потрібно перестати дивитися на світ дольний.

Аскеза – засіб для добування солі, це те, що робить нас придатними для Царства Божого. Вона оживляє молитву, розкриває силу духу, очищає душу від пристрастей. Для того, щоб душа могла увійти в світ горній, їй потрібно перестати дивитися на світ дольний. Для цього потрібні усамітнення і подвиг суворого життя. Любов до цього світу складається з трьох головних інгредієнтів: СЛАСТОЛЮБСТВА (сюди відносяться всі форми тілесних і психічних насолод), СРІБЛОЛЮБСТВА (збочена прихильність до наживання матеріального достатку), і СЛАВОЛЮБСТВА (гордовита патологія нашого розуму). Все життя людини, поїденого хробаками пристрастей, стоїть на цих трьох стовпах. Ніхто не може зійти на небо або навіть просто відірватися від землі, поки не виб'є з-під себе ці три опори. В цьому суть тієї рішучості, у відсутності якої нас звинувачує преподобний Серафим.

μξτανοια (зміна розуму) – це повна переорієнтація всіх життєвих цінностей і самого улаштування життя. Бог вимагає від нас нещадної рішучості аж до ненависті до самого себе. Саме тому будь-яка напіваскеза, періодично наступаючі нервові коливання релігійного почуття, позбавлені будь-якого сенсу. Результат у вигляді досягнення мети – Вічного Життя або є, або його немає, решта не важливо. Два крила, які знімають з якоря нашу, прив'язану до миру, душу і підносять її на небо – це світозречення і серцева молитва.

Житія сучасних подвижників говорять нам про те, що, навіть живучи в самому центрі апостасійної цивілізації, ми маємо можливість нею не уражатися.

Звичайно ж, ми не зможемо, як фелахи Єгипту, піти в пустелю і жити далеко від цивілізації в злиднях і молитві. Але ми можемо піти у внутрішню пустелю серця і там сховатися від зла цього світу. Для цього потрібно створити відповідний внутрішній фон, специфічний розподіл, який буде діаметрально протилежний духу сучасної споживчої цивілізації. Представники цієї цивілізації – об'єкт маніпуляцій політтехнологів, менеджерів з продажу та інших «пастухів», які пасуть це стадо.

Але житія сучасних подвижників говорять нам про те, що, навіть живучи в самому центрі апостасійної цивілізації, ми маємо можливість нею не уражатися. Досвід останніх Глинських, Почаївських, Києво-Печерських старців, інших святих нашого часу показав, що і в світі можна жити, як у пустелі, збираючи той же нектар Святого Духа, який був у древніх Отців.

Такі поняття, як краса, правда, істина, мужність втратили своє початкове значення.

Ми не повинні забувати про те, що «жити як всі» означає дружити зі світом. А дружба зі світом — це не життя саме по собі, а «ворожнеча проти Бога». Кожна наша поступка світу — це жертва, принесена на вівтар сатани. Головна хвороба, яка зводить в пекло сучасних християн, називається "обмирщеніє". Світ витканий із безлічі клаптиків помилкових мотивів, установок, думок, цінностей та іншого. Він живе у фальшивому вінегреті таких інгредієнтів, як мода, успіх, достаток, рейтинг, популярність та інше. Такі поняття, як краса, правда, істина, мужність втратили своє початкове значення. Мат практично став нормативною лексикою, а підлість і пронирливість необхідними якостями кар'єрного зросту. Апостол Павло попереджає: «Якщо не ставиш все життєве за сміття (в оригіналі "кал"), не придбаєш Христа». (Флп. 3:8).

Без побудови духовної ієрархії життєвих цінностей спасіння людини неможливе. Інакше, досягаючи позитивних результатів у приватності, ми зазнаємо аварії в цілому. Якщо, наприклад, будуючи храм, роздаючи милостиню, допомагаючи бідним і таким чином обтяжуючи розум багатьма турботами, ми забудемо про єдине на потребу, то це нам не принесе шуканого плоду. Головним для християнина є здобуття «Царства Божого», яке «всередині у вас є». А в цій справі недостатньо лише зовнішніх справ. Тут потрібно і внутрішня праця: приборкання помислів, відсікання гріховних образів, пригнічення пристрасних емоцій та ін. – все те, що вводить в серце духовний світ і тишу, без якої неможлива чиста молитва.

Аскеза у вигляді різного роду обмежень є необхідна умова для цього, а не самоціль. І це не привілегія ченців, а сутність шляху спасіння.

Хочеш знайти Бога? Тоді, для початку «залиш свій телефон, інтернет, спілкування, багатослів'я, всю суєту...» – вчить Порфирій Кавсокалівіт. Благодать дуже чутлива до всього нечистого і негайно відступає від людини лише за одне слово осуду, за найменший порух гніву, за одну блудну думку. Навіть незначний рух душевної енергії в бік зла відразу ж відводить людину від Бога і позбавляє зухвалості. «Живіть дуже обережно» – таким було одне з останніх заповітів старця Іоанна Крестьянкіна. Це те чому вчать і святі Отці «Добротолюбія», праці яких починаються з творінь Єгипетських преподобних.

Přečtěte si také