Не кінець не чужого собору

Собор серйозно пошкоджений – але не зруйнований

Пожежа Собору Нотр-Дам, який ми спостерігали в прямому онлайні, викликав бурхливу емоційну реакцію – і в ній переважала скорбота і тривога за цей храм, який простояв більше восьмисот років, і ледь не зник за кілька годин.

На щастя, пожежні виявилися професіоналами, і, незважаючи на мережеві крики всього світу, який ліз до них зі своїми порадами, зробили все правильно – ніяких водяних бомб кидати не стали, і дали дерев'яному даху вигоріти. Загинув дах і шпиль XIX століття, а кам'яні стіни, споруджені благочестивими середньовічними зодчими, встояли. Люди, які разом із пожежними увійшли в остигаючий собор, побачили незачеплене вогнем велике Розп'яття – і навіть неушкоджені дерев'яні лави. Зберігся і знаменитий орган, і частина вітражів.

Собор серйозно пошкоджений – але не зруйнований. Це не перший драматичний епізод за його історію. Під час Французької Революції собор було пограбовано, статуї старозавітних царів обезголовлені (революціонери прийняли їх за французьких королів), він був перетворений спочатку в «Храм Розуму», потім – у винний склад.

Пожежа – не кінець світу і не кінець собору.

Але він ставить нас перед необхідністю якось усвідомити – і оцінити – свою реакцію. Переважна більшість коментарів оплакували втрату, особливо, коли здавалося, що собор буде знищений повністю.

Натовп людей, в тому числі, досить молодих, опустившись на коліна, співали «Ave Maria», просячи Бога і Матір Божу зберегти собор.

Але були й інші відгуки.

Можна було прочитати, що Франція (і Захід взагалі) позбулися собору через своє безбожництво. Ну, по-перше, не втратили – пошкодження обов'язково будуть виправлені. По-друге – ми могли бачити, як юрби людей, в тому числі, досить молодих, опустившись на коліна, співали «Ave Maria», просячи Бога і Матір Божу зберегти собор. Так, мабуть, це меншість – але меншість вельми помітна. Люди, яким звично молитися, які, в потрясінні, горі і тривозі не сиплють лайкою, як це могли б зробити багато хто з нас, а волають до Неба з молитвою.

Ми часто бачимо інший Захід – дійсно, який нагадує про Великий Вавилон з апокаліптичних пророцтв. Але не можна забувати про те, що християнська Європа ще жива. У ній є і благочестя, і віра, і старанність, безліч людей на самому Заході це ні в якому разі не Вавилон – ці люди – мужні противники Вавилону.

Днем раніше згорів храм в Люботині Харківської області – хіба це було в заголовках світових новин?

Деякі коментатори пишуть – чому ми повинні переживати за французьку біду? Хіба французам є справа до наших бід? Українська Православна Церква терпить гоніння, буквально за день до цього згорів храм в Люботині Харківської області – хіба це було в заголовках світових новин? Хіба франко- і англомовні соціальні мережі наповнилися виразами скорботи і співчуття?

Що ж, дійсно не наповнилися. Як багато разів вже було помічено світова увага до людських бід і трагедій сильно залежить від того, де вони відбуваються. Але чи варто ображено відмовляти французам у співчутті перед обличчям їхньої втрати? Ні. І з кількох причин.

Бувають ресурси, які вичерпуються, коли ми їх витрачаємо – наприклад, гроші і час. Ми змушені виходити з того, що на все і на всіх їх не вистачить, розставляти пріоритети, щось включати в наші витрати, а щось відкидати. Бувають ресурси, які, навпаки, не вичерпуються – а тільки зростають від того, що їх роздають. Наприклад, симпатія і доброзичливість. Ви не змушені вибирати – цим висловити співчуття, а на тих не вистачить, так і напишемо, «про цих я засмучуватися не буду».

Простою доброзичливістю, виявленням співчуття, добрими словами торгувати безглуздо.

Проявивши доброзичливість, ви нічого не втрачаєте; у вас залишається навіть більше доброзичливості для інших, оскільки, ви не втрачаєте, а купуєте щось цінне – відкритий, привітний, добродушний характер.

Коли мова йде про швидко вичерпні ресурси, ви змушені займатися обміном – ви не зможете витрачати робочий час на роботодавця, який вам не платить, а гроші повинні приберігати для своєї сім'ї. Але простою доброзичливістю, виявленням співчуття, добрими словами безглуздо торгувати – мовляв, не скажу співчутливого слова про Нотр-Дам тому, що парижани нічого не сказали про мої біди.

Добре слово – це не убогий ресурс, який я можу віддати тільки в обмін на щось інше – наприклад, в обмін на рівноцінне добре слово. Висловлене співчуття не збіднює. Збіднює відмова його висловити.

Норт-Дам де Парі – це храм Бога, Творця і Спасителя всіх народів, що носить ім'я Тієї, кого ми любимо і шануємо – Матері Господа нашого Іісуса Христа.

Інша причина, з якої наша увага до собору Нотр-Дам добра і доречна – ми визнаємо, що у світі є щось більше, ніж конкуренція і конфлікти. Нотр-Дам де Парі – це не гордість і слава якоїсь чужої країни, до якої нам і справи немає. Це храм Бога, Творця і Спасителя всіх народів, що носить ім'я Тієї, кого ми любимо і шануємо – Матері Господа нашого Іісуса Христа.

Це будинок незвичайної краси, що створений людьми з гарячої любові до Бога, це свідчення віри, яке сповіщається через століття. Це прорив в наш світ іншої реальності – того Царства, де вже немає ворожнечі і конкуренції, де всі народи радіють за одним бенкетним столом.

Він не чужий і не може бути нам чужим – як не буде чужих в житті майбутнього віку.

Přečtěte si také