Притча: про красу в очах того, хто дивиться

Фото: wallpapers.99px.ru

Одного разу біля нього зупинився подорожній з вузлами за плечима і запитав:

– Що за люди живуть в цьому місті? Я питаю, тому що шукаю, де оселитися.

Старий відповів питанням:

– А які люди жили в тому місті, звідки ви родом?

– Жалюгідне кодло, – сказав подорожній, – негідники, грубіяни, жадібні, яким ні до кого, крім самих себе, і справи немає. Взимку снігу не випросиш. А тут як?

Старий відповів:

– Краще вам пройти повз. Люди тут точно такі ж, як і там, звідки ви прийшли.

І мандрівник пішов.

Сталося, що і наступного дня до нього підійшов інший подорожній з вузлом за плечима і запитав те ж саме:

– Що за люди живуть в цьому місті? Шукаю, де оселитися.

І знову старий повторив своє запитання про те, які люди живуть в тому місті, звідки подорожній родом.

– Гірко мені згадувати про це – вони всі були такими чесними, хоробрими і турботливими, благородними і сердечними, дружніми і люблячими, готовими чужому віддати останню сорочку.

Почувши таке, старий посміхнувся:

– Ласкаво просимо до нашого міста. Упевнений, знайдете ви тут точно таких же людей, як в тому місті, звідки прийшли...

Přečtěte si také