Святий Олег Брянський і Верховна Рада

Святий благовірний князь Олег Брянський. Фото: azbyka.ru

Про святого князя Олега Романовича Брянського (у хрещенні Леонтій) ми знаємо мало. Відомо, що він був онуком святому мученику князю Михайлу Чернігівському, вбитому в Орді татарами. Літопис говорить, що в 1274 році князь Олег разом з князем Романом Михайловичем Брянським, своїм батьком, воював проти Литви. Після 1274 року він залишив княжий престол, поступившись ним брату, і постригся в ченці з ім'ям Василій.

Князь ніс чернечий подвиг в Брянському Петропавлівському монастирі, зведеному на його кошти. Там він і спочив близько 1285 року і був похований в монастирському храмі. За свідченнями сучасників, Василій строго дотримувався всіх чернечих обітів і статутів, був прикладом для інших ченців обителі.

* * *

Постриг князів та князівен в чернецтво було поширеною традицією в Древній Русі. Приймали чернецтво, як правило, перед смертю, в надії на прощення гріхів в чині постригу. Однак відомо чимало випадків, коли представники княжого роду йшли в монастир в розквіті сил і віддавали найкращі роки Богу.

Важко уявити собі таке сьогодні. Чи можна уявити, наприклад, що в монастир йде хтось із наших нинішніх президентів, міністрів, депутатів? Навряд чи. На жаль, святість і благочестя зникли зі світу політики. А колись же були там.

В монахи продовжують йти, наприклад, представники шоу-бізнесу: артисти, музиканти. Стають ченцями вчорашні спортсмени, вчені, лікарі. А ось політики – вже ні. Ці часи минули. Таке відчуття, що в державних органах або зовсім немає, або майже немає християн.

Правителі Древньої Русі були здатні і на такі діяння, як, наприклад, вчинок святого князя Андрія Смоленського. Ще в юні роки він, переймаючись князівськими чварами, таємно пішов з дому і оселився при маленькому безвісному храмі як простий паламар. Паламарське служіння він ніс 30 років. Про його княже походження дізналися тільки після смерті – по князівській гривні на шиї і короткій записці в руці.

В монахи продовжують йти, наприклад, представники шоу-бізнесу: артисти, музиканти. Стають ченцями вчорашні спортсмени, вчені, лікарі. А ось політики – вже ні.

Так, сьогодні таке важко собі уявити. Може, це відбувається через те, що взагалі сильно впала народна церковність. А може, світ політики і влади дійсно став бруднішим і страшнішим, ніж раніше, і там нестерпно перебувати християнській душі. У спорті християнину добре. У кіно – теж. А в політиці – ні.

Це все дуже сумно, сумно і погано. Тому що християни повинні бути всюди, у всіх прошарках суспільства і в усіх соціальних групах. Християни – закваска, яка робить те чи інше суспільство життєздатним, дає надію на майбутнє. Як говориться в пам'ятці давньохристиянської писемності «Послання до Діогнету»: «Що в тілі душа, то в світі християни».

Коли християни повністю підуть зі світу, з усіх його занять і справ – тоді світу кінець. Може, про цю втечу Церкви зі світу і говорять загадкові рядки книги «Апокаліпсис», про втечу дружини в пустелю (див. Одкр. 12, 6). Власне, тоді і наблизиться той самий кінець світу, якого багато хто так боїться. Тому що у розбещеного гріхом світу вже не буде ніякої надії на одужання.

Як не вистачає нам сьогодні благочестивих мирян в найрізноманітніших сферах роботи і життя! Крім гріховних, зрозуміло. Поки що Господь терпить нас, християнам необхідно наповнювати світ і бути світлом для світу. Навіть в таких малоприємних місцях, як кабінети Верховної Ради або горезвісні «білі будинки».

Зникнення святості зі сфери політики – дуже нехороший знак. Земне управління світом переходить в руки людей, які не знають Христа. Чим це закінчиться, знає кожен, хто прочитав Біблію до кінця. Але ми зобов'язані, якщо вже ми живемо в світі, бути світлом для світу. І являти образ Христа всюди, у всіх сферах мирського життя, в тому числі і політичного.

Нам сьогодні дуже потрібні віруючі люди там, в цих дорогих депутатських кабінетах з євроремонтом та кондиціонерами. Там, де один розпис на папірці вирішує долю храму – бути йому чи не бути, а якщо бути, то в якій юрисдикції. Або долю монастиря – віддати ділянку під його будівництво, чи ні – і т.д.

Християни повинні бути всюди, у всіх прошарках суспільства і в усіх соціальних групах. Християни – закваска, яка робить те чи інше суспільство життєздатним, дає надію на майбутнє.

Та й скрізь сьогодні християни потрібні: в лікарні і театрі, академії наук і спортивній секції, в армії і школі, на заводі і в дорогому офісі, на телебаченні і радіо. Скрізь потрібні віруючі люди. Світ задихається без християнства. «Що в тілі душа, то в світі християни». Християнство – душа світу.

Нам потрібні такі люди, як святий Олег Брянський – і далеко не всім таким людям сьогодні необхідно йти в монастирі. Комусь потрібно залишатися з нами, і нести християнство світу. Слава Богу, такі люди ще є. Але, дай Бог, щоб їх було більше. Мабуть, про це варто попросити святого Олега Брянського в день його пам'яті.

Přečtěte si také