Що неодмінно потрібно зробити в Різдвяний піст
Митрополит Антоній (Паканич). Фото: church.ua
Різдвяний (Филипів) піст починається 28 листопада, наступного дня після дня пам'яті святого апостола Филипа, одного з 12 найближчих учнів Господа Ісуса Христа, і закінчується 6 січня в переддень великого свята Різдва Христового.
Все багатоденні пости передують великим святам. І одне із завдань поста – підготувати віруючих до глибокого переживання майбутнього свята. Той, хто постить повинен прагнути до усвідомленого проходження посту, максимально зосередитися на духовному житті, щоб зустріч з Христом у святковий день стала дійсно важливою подією. Піст – це боротьба з духовними недугами. І рух в сторону подолання хоча б одного з них – велика перемога.
Коренем зла є заздрість: «Заздрістю диявола смерть увійшла у світ» (Прем.2: 24). Саме ця пристрасть стала причиною першого вбивства. Божественне Одкровення оповідає, що Каїн, старший син Адама і Єви, займався землеробством, а його молодший брат Авель пас овець. Одного разу кожен з них приніс у дар Богу результати своєї праці: Каїн – частину врожаю, а Авель – кращих тварин свого стада. Але Бог не прийняв жертву Каїна. За переказами, на жертвопринесення Авеля зійшов посланий Господом вогонь, а на дар Каїна подібний вогонь, що знаменує угодність жертви Богу, так і не зійшов. І Каїн, засмутившись, розлютився на свого брата і через заздрощі вбив його. Таким чином, початок гріха Каїна корениться в заздрості.
Можливо, хтось, заглянувши в свою душу, чесно зізнається собі в ці дні, що там є паростки або вже цілі порослі цієї смертельної недуги. В такому випадку небезпечно пускати духовну хворобу на самоплив. Заздрість роз'їдає душу. Життя заздрісника вже на землі перетворюється в пекло, всі фарби добра і радості зникають з його життя, він бачить світ і людей тільки через призму ненависті і зла.
Поки наше серце замутнено заздрістю, образами, злопам'ятством, агресією, безглуздо навіть і думати про те, як нам з'єднатися з Господом. Серце, в якому довгий час живе образа, закрито для Бога зсередини. Святитель Григорій Ніський з цього приводу каже: Богу угодно все, Він все може пробачити, але одне Йому не до вподоби: Йому не бажане те, що відбувається без любові.
Пам'ятаючи про це, ми завжди повинні намагатися прощати і просити прощення у інших, не даючи можливості заздрості і образі пустити коріння в нашому серці. І Господь, споглядаючи наше щире прагнення, споглядаючи нашу старанність у боротьбі зі своїми власними пристрастями, зі своїми власними духовними слабкостями і недоліками, обов'язково подасть нам сил для такої бажаної перемоги над гріхом.
Přečtěte si také
Pravoslaví v každodenním životě: Jak zacházet s hněvem, aby nás nezničil
Hněv prožívá každý z nás. Někdy tiše, jindy výbušně. Jak s ním zacházet tak, aby nám neublížil – ani doma, ani v duchovním životě?
Pravoslaví jednoduše: Proč se v chrámu používá kadidlo?
V naší rubrice „Pravoslaví jednoduše“ každý týden vysvětlujeme jednu pravoslavnou věc tak, aby jí porozuměl úplně každý. Minule jsme psali o ikonostasu. Dnes se zaměříme na něco, co v chrámu nejen uvidíte, ale i ucítíte: kadidlo.
Pravoslaví v každodenním životě: Co dělat, když mě svírá strach?
Naše rubrika „Pravoslaví v každodenním životě“ dnes pokračuje tématem, které se týká úplně každého: strach. Strach z budoucnosti, z osamění, ze smrti, z nemocí, z nejistoty.
Životy svatých: Kdo byl svatý Ivan Český?
Spouštíme novou rubriku „Životy svatých“, ve které si každý týden připomeneme jednoho světce. Dnes začínáme úplně od samotných kořenů českého křesťanství, u poustevníka sv. Ivana Českého.
Proč pravoslavní nepodávají svaté přijímání nepravoslavným?
Časopis Hlas pravoslaví se ve svém zářijovém čísle věnoval tématu, které v poslední době znovu vyvolává diskuse i v pravoslavném světě – otázce, zda mohou být nepravoslavní křesťané připuštěni ke svatým Tajinám.