Притча: про довіру святим
Фото: gazeta.a42.ru
Коли я жив з бабусею і мамою, у нас в квартирі завелися миші. Вони полками бігали, і ми не знали, як від них звільнитися. Мишоловки ми не хотіли ставити, тому що нам було шкода мишей.
Я згадав, що у требнику є напучування одного зі святих диким звірам. Там починається зі левів, тигрів і закінчується клопами. І я вирішив спробувати. Сів на ліжко перед каміном, надів епітрахіль, взяв книгу і сказав цьому святому:
– Я анітрохи не вірю, що з цього щось вийде, але раз ти це написав, ти, значить, вірив. Я твої слова скажу, може, миша повірить, а ти молися про те, щоб це вийшло.
Я сів. Вийшла миша. Я її перехрестив:
– Сиди і слухай! – і прочитав молитву.
Коли я скінчив, перехрестив її знову:
– Тепер іди і скажи іншим.
І після цього жодної миші у нас не було!
Přečtěte si také
Příběhy o starobylé Církvi: první hierarchie
Dnes se vede mnoho sporů o církevních statusech a jurisdikcích. Je těžké se v tom vyznat. Na pomoc může přijít pochopení, jaká byla Církev na začátku své historie.
Novomučedníci 20. století: metropolita Anatolij Oděský
Světící mučedník Anatolij začal svou činnost jako vědec a pedagog, a skončil jako mučedník a vyznavač. Jaké lekce si můžeme vzít z jeho života?
„Hra na oliheň“: apoteóza krutosti nebo evangelické varování?
Série je známá svým krutým a krvavým obsahem. Hráči jsou nuceni bojovat o svůj život, účastníce se dětských her. Násilí a agrese, i v kontextu fiktivních událostí, mohou být vnímány jako norma.
„Pikaso“: církevní hymnografie a přednáška otce Lavra
Úryvky z knihy Andreje Vlasova „Picasso. Část první: Práce“. Epizoda 21.