Про суперечності в Писанні, або Чому загинув безгрішний Авель

Вільям Бугро «Перше горе» (1888). Національний музей образотворчих мистецтв, Буенос-Айрес. Фото: wikiart.org

19 лютого Православна Церква вшановує пам'ять святителя Фотія Константинопольського. В історії Церкви він досить широко відомий як ерудит і полеміст з християнським заходом у питаннях примату папи Римського і filioque, який очолив Великий Софійський собор 879-880 рр.., що визнається багатьма дослідниками як Восьмий Вселенський. Однак цього разу хотілося б звернути увагу на іншу сторону інтелектуальної діяльності святителя Фотія – екзегетичну.

У списку написаних ним творів числяться деякі «Амфілохії» – в основному невеликі за обсягом трактати, роз'яснюють різні скрутні місця Священного Писання. Деякі порушені святителем Фотієм питання багатьом з нас навіть в голову не приходили, від чого вони, мабуть, стають ще цікавіші. В рамках одного невеликого тексту всіх їх нам не розглянути, а тому варто зупинитися на найбільш цікавих.

I. У другій главі книги Буття ми читаємо, що Господь «спочив у день сьомий від усіх справ Своїх, які робив» (Бут. 2, 2), але при цьому чуємо слова Христа: «Отець Мій донині робить, і Я роблю» (Ін. 5, 17). Для вирішення цього удаваного протиріччя святитель Фотій виділяє чотири типи діяння Творця;

1. найперше створення буття з небуття;
2. підтримка і збереження того, що вже створено, щоб воно не загинуло;
3. творення всякої сутності собі подібних, у чому проявляється спадкоємність, що йде від Творця;
4. піклування про людину, проявляється у двох формах:

1. звільнення тіла від різного роду хвороб і страждань;
2. звільнення душі від влади гріха через спокутний подвиг і повернення їй образу Божого.

Звідси випливає висновок, що поняття діяння значно ширше, ніж поняття творіння: «Бо творити природу Він давно припинив, але жодним чином не видно, щоб Батько або Син, або ж Святий Дух перестав зберігати створене від руйнування, а також підтримувати Своїм промислом цілокупність втілених речей непорушною і непідробною і дотримуватися без зміни закладеної [в них] упорядкованості і послідовності», – підсумовує святитель Фотій.

Як же тоді хрещені продовжують грішити?

II. В Євангелії від Івана ми читаємо про те, як Спаситель зцілив сліпонародженого з допомогою грязива (Ін. 9, 6-7). Виникає запитання: якщо Христос, як всемогутній Бог, міг йому допомогти, лише вимовивши слово, то навіщо Він обрав такий, більш «складний», спосіб?

Відповідь святителя Фотія досить проста: це свідчення для тих, хто сумнівається у тому, що людина створена з пороху земного. Втілений Син Божий демонструє, що якщо зцілення дорогоцінного органу відбувається за допомогою пороху, то і все тіло людське також створене з пороху, і при цьому Він показує Свою рівність з Отцем і співучасть у творенні світу.

III. У євангеліста Матфія ми знаходимо слова Христа про те, що праведникам Царство Небесне уготоване від створення світу (Мф. 25, 34), але при цьому здивування викликає той факт, що Мойсей жодного разу про нього не згадав.

Тут святитель Фотій нагадує, що пророк взагалі багато про що зрозуміле не написав через відсталість і слабкість свого народу. Безумовно, через своє Богобачення Мойсей знав про існування Небесного Єрусалиму, але щадив слух людей випадкових, а для більш досконалих лише поступово закладав насіння «високого і прекрасного світогляду». Побачити це можна на словах щодо Першого дня творіння: «На початку Бог створив небо та землю» (Бут. 1, 1), в яких міститься прообразна вказівка на Небесне Царство.

IV. Вирішення наступного здивування дуже вдало співвідноситься з постовими темами. Полягає воно в наступному: В посланні апостола Іоанна ми читаємо такі слова: «Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха» (1 Ін. 3, 9), але Христос такими називає тих, хто народився від води і Духу (Ів. 3, 5). Як же тоді хрещені продовжують грішити?

У ті нечасті моменти, коли ми думаємо про Бога, щиро і палко молимося, ми перестаємо грішити.

Відповідь на це запитання святитель Фотій вбачає в подальших уточнюючих словах апостола: «Тому що насіння Його перебуває в ньому; і він не може грішити, бо народжений від Бога» (1 Ін. 3, 9). Таким чином, не грішить той, хто зберігає в собі посіяне Богом учительне насіння (Мф. 13, 3), якщо насіння вилучається з людського розуму, то тут же проростає і гріх.

У ті нечасті моменти, коли ми думаємо про Бога, щиро і палко молимося, ми перестаємо грішити, але тільки варто розуму відволіктися як тут же «пажитниця» дає про себе знати. Висновки звідси, гадаю, кожен зробить сам.

V. Чому євангеліст Матфей біснуватих називає сновидами (Мф. 4, 24; 17, 15)? Відповідь святителя Фотія проста: тому що Місяць був одним із важливих об'єктів язичницького поклоніння, а її згадування щодо біснуватих демонструє, що поклоняючись такому ідолові, язичники поклоняються демонам.

Ясна річ, що саме світило тут ні при чому, але у святителя є ще одне цікаве зауваження: «Біси, намагаючись очорнити творіння Творця, стежать за зростанням місяця і саме тоді нападають і роблять хворобу явною, щоб переконати [людей] вважати добрі творіння Божі причиною зла і через це хулити Творця».

Чому так вийшло, що Адам грішний покараний смертю, а першим помирає його не грішний син?

VI. Ще одне запитання, над яким багато з нас не замислювалися, звучить наступним чином: чому так вийшло, що Адам грішний покараний смертю, а першим помирає його не грішний син?

Святитель Фотій зазначає, що тут ми поринаємо в таємницю людських доль. Але один роздум він все-таки нам залишив. Авель помирає раніше, щоб винуватець виникнення смерті на власні очі побачив її тяжкість і біль, і таким чином, прийшовши в жах і тугу, своїм покаянним плачем пом'якшив покарання за вчинену зухвалість: «Бо якби Адам не пізнав смерті сина, він не усвідомив би, скільки жахливого несе смерть, то велике боріння, в якому немає помічника, сум'яття душі, відділення її від тіла, і інше, що слідує – розкладання, гниття і сморід, прах, і гній, і черви».

VII. Наступне цікаве роз'яснення відноситься до наказу пророка Мойсея: «М'яса, розтерзаного звіром у полі, не їжте, псам кидайте його» (Вих. 22, 31).

Святитель Фотій каже, що виникнення даної заборони пов'язано підкресленням важливої відмінності життя людського від життя тварин. Адже якщо у звірів і людей будуть суттєві відмінності в трапезі, то і справи, і спрямування їх будуть різні. Це свого роду також постова тема, і тут важливо пам'ятати: чим сильніше ми прив'язані до їжі, тим більше ми звірі.

«Хулою на Духа Святого» святитель Фотій вважає різного роду єресі.

VIII. Останнє питання, якого хотілося б торкнутися, відноситься до слів Христа про те, що «всякий гріх і хула проститься людям, а хула на Духа не проститься людям» (Мф. 12, 31). Це євангельське місце нерідко стає причиною критики з боку різного роду скептиків, які стверджують, що християнський Бог нібито злобний і мстивий, готовий все пробачити крім власної «образи».

Відразу пояснимо, що «хулою на Духа Святого» святитель Фотій вважає різного роду єресі. Таким чином, своїм свідомим повстанням або борінням проти Істини єретики самі позбавили себе Того, через Кого могли б бути удостоєними вибачення, адже нам всім чудово відомі слова Спасителя: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому залишаться» (Ін. 20, 22-23).

«Тому, – підсумовує святитель Фотій, – очищення та зняття гріхів священнодіється через Дух, а хто хулить Його і відмовляється від Його порятунку може очиститися Ним або звільнитися від належного йому покарання і стягнення?».

*   *   *

Незважаючи на різноплановість порушених тем, можна зробити певні висновки. Вивчати Святе Письмо цікаво і навіть цікавіше, ніж нам може здатися на перший погляд. Ми ж, нехтуючи цим заняттям, у межах наявних можливостей, позбавляємо себе одного з інструментів осягнення Бога. Якщо нас мало цікавить наш Господь, то й християнами ми можемо називатися з натяжкою.

Ще в не настільки далекій за часом місії святителя Миколая Японського не допускалися до хрещення ті з оглашенних, хто не пройшов двох рівнів підготовки, де більш високий якраз і складався з читання і тлумачення Нового Завіту. А ми, десятиліттями перебуваючи в Церкві, дозволяємо собі по кілька днів або навіть тижнів поспіль не відкривати Священного Писання.

Дай Бог, щоб «Амфілохія» святителя Фотій лише порушили у нас інтерес до Біблії, а майбутній Великий піст ми провели і в молитві, і в посильному освоєнні Священних текстів.

Přečtěte si také