Історія Остробрамської ікони Богородиці

Ікона Богородиці «Остробрамська». Фото: wikipedia.org

Про походження Остробрамської або Корсунської, за її першим найменуванням, ікони Пресвятої Богородиці існує кілька переказів. Найімовірнішою бачиться поява ікони у місті Вільно (нині Вільнюс) після одного з походів великого князя Литовського Ольгерда проти кримських татар. Ікона була привезена Ольгердом з Корсуня (сьогоднішнього Севастополя) як подарунок для його першої дружини Марії.

Друга дружина князя, Іуліанія, також не залишила святиню поза увагою. Її піклуванням у Вільно, на місці, де постраждали віленські мученики Антоній, Іоанн та Євстафій, було засновано Троїцький монастир, куди вона передала Корсунську ікону. Можна стверджувати, що до 1431 р. ікона вже прославилася як чудотворна, оскільки в цей час їй вже було встановлено церковне святкування, яке відзначалося в день пам'яті литовських мучеників – 14 (27) квітня. У цей час ікона постійно знаходилася в каплиці поблизу Троїцької церкви на так званому Гострому або Верхньому кінці Вільно – районі міста, що розташовувався на височині.

Нинішнім найменуванням Корсунська ікона зобов'язана побудові нової стіни та воріт з вежею на Гострому кінці, що почалася у 1498 році. Будівництво це було ініційовано самим великим князем, який серйозно побоювався навали татар. У вежі спеціально для ікони було влаштовано каплицю, в яку й помістили святиню. У народі нова вежа одержала назву «Гострі ворота» (польською – «Остра Брама»), звідси й ікону почали називати Остробрамською.

Весь цей час, незважаючи на зміну розташування, ікона продовжувала перебувати у віданні Троїцького Віленського монастиря, як, власне, і новозбудована каплиця.

Коли в 1596 році Троїцький монастир перейшов до уніатів, ікона була винесена православними з каплиці на Гострих воротах і поміщена в Микільську церкву, що залишалася православною, звідки в 1609 році її силою захопили уніати і повернули на колишнє місце.

Тут ікона незабаром стала об'єктом конфлікту між базиліанами, які жили при Троїцькій церкві і контролювали каплицю на Острій Брамі, і кармелітами, чий монастир розташовувався при костелі святої Терези.

Прибравши до рук каплицю з іконою, кармеліти відновили її шанування і навіть перебудували в 1671 році стару каплицю, в якій ікона знаходилася до пожежі 1714 року, після якої протягом тридцяти років місцем її перебування був кармелітський костел, перейменований після закриття на Остробрамський.

З XVIII століття з'являються перші записані свідчення про чудеса від ікони. У 1829 році було проведено реставрацію ікони із заміною ризи, при знятті якої на іконі був виявлений слов'янський напис: «Найчесніша Херувим і Найславніша без порівняння Серафим». Причиною реставрації стали ушкодження, заподіяні французами у 1812 році.

На жаль, у процесі роботи католицьким реставраторам змінила звична скрупульозність, і в результаті ікона була не стільки реставрована, скільки оновлена явно в католицькому дусі. Покриту новою золотою ризою і поміщену у великий кіот ікону повернули до каплиці, яка стала місцем її постійного перебування.

Přečtěte si také

Od Cyrila a Metoda po dnešok: dejiny Pravoslávnej cirkvi na Slovensku

Pravoslávna cirkev má na Slovensku hlboké korene – od príchodu svätých Cyrila a Metoda až po dnešnú samostatnú a živú cirkevnú komunitu s tisíckami veriacich.

Kdo byli a jsou volyňští Češi

Podle článku Jiřího Větrovce zpracoval: Jiří Svršek

O DRACÍCH A DUŠÍCH

Text sv. Jana Damašského o dracích a duších přinášíme z časopisu Hlas pravoslaví .

Násilí ve Starém zákoně – jak mu rozumět?

Ve Starém zákoně se objevují pasáže, které mohou na první pohled působit tak, že schvalují nebo dokonce přikazují násilí.

Svatý mučedník Timotej, biskup pruský

Památku svatého svatého mučedníka Timoteje, biskupa pruského, slaví pravoslavná církev 10. června.

Svatý velkomučedník Theodor Stratelat – vojevůdce a mučedník za Krista

Svatý mučedník Theodor Stratelat byl významným římským vojevůdcem z města Evchaita (dnešní Turecko), proslulým svou statečností i hlubokou vírou v Krista. Za života se stal známým nejen díky vojenské odvaze, ale především svým křesťanským svědectvím – a nakonec i mučednickou smrtí.