Історія Остробрамської ікони Богородиці
Ікона Богородиці «Остробрамська». Фото: wikipedia.org
Про походження Остробрамської або Корсунської, за її першим найменуванням, ікони Пресвятої Богородиці існує кілька переказів. Найімовірнішою бачиться поява ікони у місті Вільно (нині Вільнюс) після одного з походів великого князя Литовського Ольгерда проти кримських татар. Ікона була привезена Ольгердом з Корсуня (сьогоднішнього Севастополя) як подарунок для його першої дружини Марії.
Друга дружина князя, Іуліанія, також не залишила святиню поза увагою. Її піклуванням у Вільно, на місці, де постраждали віленські мученики Антоній, Іоанн та Євстафій, було засновано Троїцький монастир, куди вона передала Корсунську ікону. Можна стверджувати, що до 1431 р. ікона вже прославилася як чудотворна, оскільки в цей час їй вже було встановлено церковне святкування, яке відзначалося в день пам'яті литовських мучеників – 14 (27) квітня. У цей час ікона постійно знаходилася в каплиці поблизу Троїцької церкви на так званому Гострому або Верхньому кінці Вільно – районі міста, що розташовувався на височині.
Нинішнім найменуванням Корсунська ікона зобов'язана побудові нової стіни та воріт з вежею на Гострому кінці, що почалася у 1498 році. Будівництво це було ініційовано самим великим князем, який серйозно побоювався навали татар. У вежі спеціально для ікони було влаштовано каплицю, в яку й помістили святиню. У народі нова вежа одержала назву «Гострі ворота» (польською – «Остра Брама»), звідси й ікону почали називати Остробрамською.
Весь цей час, незважаючи на зміну розташування, ікона продовжувала перебувати у віданні Троїцького Віленського монастиря, як, власне, і новозбудована каплиця.
Коли в 1596 році Троїцький монастир перейшов до уніатів, ікона була винесена православними з каплиці на Гострих воротах і поміщена в Микільську церкву, що залишалася православною, звідки в 1609 році її силою захопили уніати і повернули на колишнє місце.
Тут ікона незабаром стала об'єктом конфлікту між базиліанами, які жили при Троїцькій церкві і контролювали каплицю на Острій Брамі, і кармелітами, чий монастир розташовувався при костелі святої Терези.
Прибравши до рук каплицю з іконою, кармеліти відновили її шанування і навіть перебудували в 1671 році стару каплицю, в якій ікона знаходилася до пожежі 1714 року, після якої протягом тридцяти років місцем її перебування був кармелітський костел, перейменований після закриття на Остробрамський.
З XVIII століття з'являються перші записані свідчення про чудеса від ікони. У 1829 році було проведено реставрацію ікони із заміною ризи, при знятті якої на іконі був виявлений слов'янський напис: «Найчесніша Херувим і Найславніша без порівняння Серафим». Причиною реставрації стали ушкодження, заподіяні французами у 1812 році.
На жаль, у процесі роботи католицьким реставраторам змінила звична скрупульозність, і в результаті ікона була не стільки реставрована, скільки оновлена явно в католицькому дусі. Покриту новою золотою ризою і поміщену у великий кіот ікону повернули до каплиці, яка стала місцем її постійного перебування.
Přečtěte si také
Historie pravoslaví ve 2 minutách: První století církve
Raná církev se po Jeruzalémském sněmu rozrostla do sítě komunit. Z Jeruzaléma se těžiště víry přesunulo do syrské Antiochie, kde učedníci poprvé získali jméno, které dnes zná celý svět.
Historie pravoslaví: Prvních 20 let církve a rozptýlení apoštolů
První dvě desetiletí po Nanebevstoupení Páně bývají vnímána jako mlhavé období. Církev tehdy tvořila hrstka věřících v nepřátelském prostředí. Přesto právě tato doba určila tvář církve na další tisíciletí.
Historie pravoslaví ve 2 minutách: Apoštol Pavel a cesta k národům
Církev už nebyla jen skupinou ustrašených učedníků v Jeruzalémě. Díky dramatickému obrácení jednoho z největších pronásledovatelů křesťanů se evangelium vydalo za hranice Izraele.
Tajemství athoských kostnic. Co barva kostí prozradí o svatosti?
Na Svaté Hoře Athos nenajdete rozlehlé hřbitovy s náhrobky. Kvůli nedostatku půdy a staleté tradici zde mniši praktikují dočasné pohřbívání, po kterém jsou ostatky přeneseny do společných kostnic.
Životy svatých: Sv. Polykarp ze Smyrny, nebál se ohně ani šelem
„Osmdesát šest let mu sloužím a v ničem mi neukřivdil. Jak mohu potupit svého Krále?“ Tato slova svatého Polykarpa dodnes inspirují křesťany po celém světě.
Historie pravoslaví ve 2 minutách: Padesátnice a zrození církve
Deset dní po nanebevstoupení Krista se v Jeruzalémě ozval hukot prudkého vichru. Sestoupení Ducha Svatého proměnilo ustrašené učedníky v neohrožené apoštoly a zrodilo církev.