Притча: про лихослів'я і серце, переповнене злом
Лихослів'я. Фрагмент картини Ієроніма Босха. Фото: wikimedia.org
У Сербії, в одній лікарні, з ранку і до вечора обходячи хворих, працювали доктор з фельдшером. У фельдшера був злий язик, і він постійно, немов брудною ганчіркою, бив будь-кого, про кого б не згадав. Його брудна лайка не жаліла навіть Господа Бога.
Одного разу доктора відвідав його друг, який приїхав здалеку. Доктор запросив його бути присутнім на операції. З доктором був і фельдшер. Гостю стало млосно, коли побачив страшну рану, з якої точився гній з огидним запахом. А фельдшер, не змовкаючи, лаявся.
Тоді друг запитав доктора:
- Як ти можеш слухати таку блюзнірську лайку?
Доктор відповів:
- Друг мій, я звик до гнійних ран. З гнійних ран повинен витікати гній. Якщо гній скупчився в тілі, він випливає з відкритої рани. Якщо гній накопичується в серці, він виходить через вуста. Мій фельдшер, лаючись, лише відкриває зло, накопичене в душі, і виливає його з душі своєї, як гній з рани.
Přečtěte si také
Příběhy o starobylé Církvi: první hierarchie
Dnes se vede mnoho sporů o církevních statusech a jurisdikcích. Je těžké se v tom vyznat. Na pomoc může přijít pochopení, jaká byla Církev na začátku své historie.
Novomučedníci 20. století: metropolita Anatolij Oděský
Světící mučedník Anatolij začal svou činnost jako vědec a pedagog, a skončil jako mučedník a vyznavač. Jaké lekce si můžeme vzít z jeho života?
„Hra na oliheň“: apoteóza krutosti nebo evangelické varování?
Série je známá svým krutým a krvavým obsahem. Hráči jsou nuceni bojovat o svůj život, účastníce se dětských her. Násilí a agrese, i v kontextu fiktivních událostí, mohou být vnímány jako norma.
„Pikaso“: církevní hymnografie a přednáška otce Lavra
Úryvky z knihy Andreje Vlasova „Picasso. Část první: Práce“. Epizoda 21.