Притча про забутий хрест. Спокуса ченця
Хрест – непереможна зброя проти диявола. Фото: mountathos.org
Років п’ятдесят тому на Святій Горі Афон в келії Святих Апостолів скиту Святої Анни трудився старець Пахомій з м. Редестус у Фракії зі своєю братією. Він нам розповідав, що жив в одній кіновії з учителем ченцем Захарією, перекладачем «Огласительних повчань» преподобного Феодора Студита. Згодом отець Захарія придбав в скиту Мала Анна келію в честь святого Авакума. З того часу він трудився в ній у повній самоті до кінця своїх днів. Митрополит Карпафійський Ніл, що жив тоді на Святій Горі, мав звичай щорічно після свята святого Анастасія у Великій Лаврі відвідувати в пустелях і скитах знайомих йому отців, і в тому числі преподобнейшого вчителя Захарія. Однак в той рік він вирішив нікого не відвідувати і по закінченню свята відразу повернувся на місце свого перебування.
Диявол же, бажаючи обдурити Захарію і зробити так, щоб той йому вклонився, вирішив цим скористатися. Було 7 липня, близько першої години ночі, коли Захарія, як зазвичай в літній час, сидів у дворі своєї келії. Раптом він почув людські кроки і побачив, що до нього наближається владика Ніл.
– Навіщо ти твориш, владико, таку чималу працю, щоб відвідати мене, недостойного, та ще в нічний час?
Сказавши це, Захарія негайно схилився, роблячи уклін до землі, щоб поцілувати його руку. Той, хто прийшов в образі владики, простягнув свою праву руку, і старець поцілував її. А той замість благословення кинув його на землю майже мертвим, тому, що це насправді не був єпископ, а сам диявол. Через це цілування він забрав дар благодаті і негайно став невидимий, а нещасний Захарія лежав на землі безмовний і напівмертвий.
Вранці один з братів скиту, прийшовши до нього за своєю особистою потребою і побачивши його в такому стані, поспішно повернувся і покликав отців скиту. Вони вчинили над ним Таїнство Єлеопомазання, почитали заборонні молитви святителя Василя Великого і знаменували його святими мощами, так що мало-помалу він відійшов.
Решту часу життя Захарія часто говорив, зізнаючись:
«Я багато написав, відвідав безліч місць в цьому світі, але в кінці кінців наді мною посміявся диявол, і я йому вклонився! Мені, нерозумному, треба було спочатку створити знамення Чесного Хреста, перш ніж цілувати його погану руку. Тоді він не зміг би нічого зробити. Переможений цим непереможним зброєю, він негайно б втік, і я не зазнав би від нього ніякого зла».
Джерело: Афонський Отечник, Архімандрит Іоанникій (Коцоніс), 2014 р.
Přečtěte si také
Životy svatých: Císař Konstantin a jeho matka Helena, apoštolům rovní
Dnes si pravoslavná církev (podle juliánského kalendáře) připomíná císaře Konstantina Velikého a jeho matku Helenu. Oba jsou uctíváni s titulem „apoštolům rovní".
Den Svatého Ducha: pondělí po Padesátnici
Pravoslavní křesťané dnes slaví Den Svatého Ducha – den bezprostředně navazující na včerejší svátek Padesátnice. Jde o jeden z duchovně nejhlubších dnů celého církevního roku.
Životy svatých: Glykéria – dívka, které se kameny nedotkly
Druhé století, Thrákia. Sedmnáctiletá dívka vstoupí do pohanského chrámu, zničí sochu Dia a odmítne se klanět komukoliv jinému než Kristu.
Třikrát ztracená: Příběh hlavy sv. Jana Křtitele
Jak může být jedna hlava nalezena třikrát? Příběh nejputovnější relikvie křesťanského světa. Od Olivové hory přes Konstantinopol až po Jihlavu.
Přenesení ostatků sv. Mikuláše do Bari: krádež, která se stala svátkem
Dnes si pravoslavní křesťané připomínají přenesení ostatků sv. Mikuláše z Myr Lykejských do italského Bari roku 1087. Příběh plný paradoxů a zázraků.
Kdo je novou světicí v srbské církvi? Příběh blažené Stojny z Deviče
Mezi nově kanonizované osobnosti srbské církve byla zařazena mniška Jefimija Devičská. Její asketický život provázela proroctví o zkáze srbského národa i hluboké pokání.