Притча про забутий хрест. Спокуса ченця
Хрест – непереможна зброя проти диявола. Фото: mountathos.org
Років п’ятдесят тому на Святій Горі Афон в келії Святих Апостолів скиту Святої Анни трудився старець Пахомій з м. Редестус у Фракії зі своєю братією. Він нам розповідав, що жив в одній кіновії з учителем ченцем Захарією, перекладачем «Огласительних повчань» преподобного Феодора Студита. Згодом отець Захарія придбав в скиту Мала Анна келію в честь святого Авакума. З того часу він трудився в ній у повній самоті до кінця своїх днів. Митрополит Карпафійський Ніл, що жив тоді на Святій Горі, мав звичай щорічно після свята святого Анастасія у Великій Лаврі відвідувати в пустелях і скитах знайомих йому отців, і в тому числі преподобнейшого вчителя Захарія. Однак в той рік він вирішив нікого не відвідувати і по закінченню свята відразу повернувся на місце свого перебування.
Диявол же, бажаючи обдурити Захарію і зробити так, щоб той йому вклонився, вирішив цим скористатися. Було 7 липня, близько першої години ночі, коли Захарія, як зазвичай в літній час, сидів у дворі своєї келії. Раптом він почув людські кроки і побачив, що до нього наближається владика Ніл.
– Навіщо ти твориш, владико, таку чималу працю, щоб відвідати мене, недостойного, та ще в нічний час?
Сказавши це, Захарія негайно схилився, роблячи уклін до землі, щоб поцілувати його руку. Той, хто прийшов в образі владики, простягнув свою праву руку, і старець поцілував її. А той замість благословення кинув його на землю майже мертвим, тому, що це насправді не був єпископ, а сам диявол. Через це цілування він забрав дар благодаті і негайно став невидимий, а нещасний Захарія лежав на землі безмовний і напівмертвий.
Вранці один з братів скиту, прийшовши до нього за своєю особистою потребою і побачивши його в такому стані, поспішно повернувся і покликав отців скиту. Вони вчинили над ним Таїнство Єлеопомазання, почитали заборонні молитви святителя Василя Великого і знаменували його святими мощами, так що мало-помалу він відійшов.
Решту часу життя Захарія часто говорив, зізнаючись:
«Я багато написав, відвідав безліч місць в цьому світі, але в кінці кінців наді мною посміявся диявол, і я йому вклонився! Мені, нерозумному, треба було спочатку створити знамення Чесного Хреста, перш ніж цілувати його погану руку. Тоді він не зміг би нічого зробити. Переможений цим непереможним зброєю, він негайно б втік, і я не зазнав би від нього ніякого зла».
Джерело: Афонський Отечник, Архімандрит Іоанникій (Коцоніс), 2014 р.
Přečtěte si také
Kdo byl svatý Gorazd II., které ho si dnes připomínáme
Biskup Gorazd II. byl roku 1942 popraven nacisty za ukrytí parašutistů, kteří zabili Heydricha, a stal se jedním z novomučedníků pravoslavné církve.
Církevní nový rok: proč pravoslavný rok začíná 1. září
Podle nového (gregoriánského) kalendáře dnes pravoslavná církev vstupuje do nového církevního roku. Proč právě 1. září a co má toto datum společného s římskými daněmi?
Proces s pravoslavnou církví 1942: cesta ke Kobyliské střelnici
4 a 5. září si připomeneme den, kdy nacisté na Kobyliské střelnici zastřelili představitele české pravoslavné církve. Co všechno předcházelo popravě a jak vypadal samotný proces?
Stětí hlavy Jana Předchůdce: proč je tento den poznamenán přísným postem
Den, kdy si připomínáme Stětí hlavy sv. Jana Křtitele, patří k nejpřísnějším postním dnům celého pravoslavného roku. Proč tomu tak je?
Zesnutí Přesvaté Bohorodičky: proč to církev nenazývá smrtí
Dnes podle starého kalendáře slavíme „Zesnutí Přesvaté Bohorodičky“. Jeden z dvanácti velkých svátků roku. Proč evangelia o její smrti mlčí a proč jí církev neříká smrt, ale zesnutí?
Pravoslavná ikonografie: proč se ikony nemalují, ale píší
Ikonopisci ikony nemalují, ale píší – vysvětlujeme, proč a jak pravoslavná tradice čte jejich symbolický jazyk barev, zlata a obrácené perspektivy.