Притча: добрі та злі люди

Оточуючі можуть бути добрими чи поганими – це залежить від тебе самого. Фото: з відкритих джерел

Учитель з учнем відпочивали під розлогою кроною дерева на березі річки. День видався на славу: на небі – ні хмаринки, невидимі птахи виспівували на всі голоси; біля протилежного берега зрідка хлюпала дрібна рибка; на горизонті, у синій імлі, вимальовувалися обриси великого міста.

Лихий вершник, осадивши скакуна в тіні дерева, звернувся до старого:

– Старий, що за люди живуть в цьому місті? – він вказав нагайкою в сторону міста.

Старий, повернувшись, глянув знизу вгору на вершника і відповів питанням на питання:

– А які люди живуть в тому місті, з якого ти прямуєш?

– В останньому місті, як і всюди, де я зупинявся, живуть злі, непорядні люди...

– Даремно ти покинув ті місця, – похитав головою старий, – в цьому місті живуть такі самі...

Зі злістю хльоснувши по крупу коня нагайкою, вершник зірвався з місця і помчав у напрямку міста, залишаючи позаду себе клуби пилу.

Незабаром після від’їзду вершника до них підійшов подорожній похилого віку з торбинкою через плече. Привітавшись, він спустився до води, зачерпнув пригорщу і, напившись, сів поруч з відпочиваючими на березі.

– Підкажіть, люди добрі, чим примітне це місто, – він кивнув у бік будівель, що виднілися, – які в ньому люди проживають?

– А чим примітне місто, яке ти відвідував недавно? – в свою чергу запитав старий. – Що за люди населяють його?

– Я прожив у тому місті все життя. Це найпрекрасніше місце на землі, яке я ні за що не покинув би, якби не залишився один. Нестерпно існувати там, де кожна мить нагадує тобі про спочилих близьких... А люди, що оточували мене в тому місті, – найдобріші, чуйні. Навряд чи я коли-небудь зустріну таких.

– Тобі нема про що турбуватися, – старий поклав руку на плече мандрівника. – Саме такі люди проживають у цьому місті.

Коли, подякувавши за бесіду, подорожній продовжив свій шлях, учень запитав:

– Учитель, чому на одне і те ж питання ти дав дві різні відповіді?

– Річ у тім, сину мій. Так влаштоване життя: кожен знаходить собі в супутники таких людей, як сам.

Přečtěte si také

Karpatská dřevěná cesta: nejvyšší hustota dřevěných chrámů východního ritu

Slovensko-polské pohraničí ukrývá unikátní soubor sakrální architektury, který svou koncentrací a technickým provedením představuje celosvětový unikát.

Mýty o pravoslaví: Selhal jen Jidáš

Většina lidí, kteří do církve příliš nechodí nebo se o víru hlouběji nezajímají, má o událostech kolem ukřižování jasno: Krista zradil Jidáš a ostatní byli ti věrní, kteří stáli při něm. 

Historie pravoslaví ve 2 minutách: Velké Schizma

Den, kdy se křesťanský svět rozdělil na Východ a Západ.

Historie pravoslaví: Otázka chleba používaného při eucharistii

V minulém díle jsme popsali, jak politické změny a jazyková bariéra začaly formovat dva odlišné křesťanské světy. Dnes se zaměříme na jeden z projevů tohoto rozdělení – otázku chleba používaného při eucharistii.

Vánoce ve středověku. Jak je slavili pravoslavní i katolíci?

Vánoce patřily ve středověké Evropě k nejvýznamnějším svátkům roku. Katolíci i pravoslavní je prožívali v duchovní přípravě, liturgii i bohatých lidových zvycích, které se lišily podle prostředí a doby.

Historie pravoslaví: Když se Řím a Konstantinopol začaly vzdalovat

Minule jsme si popsali Pentarchii. Dnes se podíváme na moment, kdy se tato jednota začala trhat a proč se cesty Východu a Západu začaly rozcházet dávno před slavným rozkolem.