Преподобний Амфілохій Почаєвський: дар української землі

У день пам’яті преподобного Іова Почаївська лавра буквально переповнена людьми. Богомольці з’їжджаються не лише з усієї України, а й з інших країн. Проте Успенська обитель на заході нашої держави прославилася ще одним подвижником. Йдеться, звичайно ж, про преподобного Амфілохія Почаєвського, якого Церква вшановує 12 травня. У 2002 році його прославили в УПЦ, а вже у 2016 році – для загальноцерковного шанування.

Різних подвижників благочестя та різних світочів явило світові християнство. Деякі мають буквально всесвітнє значення не тільки для Церкви, але й для культури, філософії й навіть для представників інших релігій. Інші увійшли в історію як родоначальники чернецтва або як сміливі викривачі пороків світської влади. Багато святих залишили багату письмову спадщину. Але не такий був отець Амфілохій. Після нього не залишилося багатосторінкових фоліантів, за межами православного світу про нього мало хто знає, але кожен християнин, хоч трохи знайомий із його житієм, обов’язково знайде в ньому щось для себе.

Преподобний спочив нещодавно – у 1971 році, а тому ще живі люди, які знали його особисто, в чиїх життях він відіграв найважливішу роль. Однак, щоб відчути теплоту, випромінювану отцем Амфілохієм, бути прижиттєво знайомим з ним і не потрібно: отець Амфілохій не залишає тих, хто звертається до нього, і перебуваючи в Царстві Христа, Який поправ смерть і для Якого немає мертвих, але всі живі.

Отець Амфілохій не залишає тих, хто звертається до нього, і перебуваючи в Царстві Христа, Який поправ смерть і для Якого немає мертвих, але всі живі.

Преподобний був, як зараз кажуть, вихідцем із народу. Скажімо чесно, візантійські, римські, перські, сирійські, єгипетські та інші святі часто далекі від нас хронологічно, географічно і десь навіть ментально. Ні, це зовсім не означає, що вони чужі, просто соціальне, історичне чи культурне середовище їхньої епохи нам малозрозуміле. Знайомлячись з житіями «іноземних» святих, ми приймаємо їх, шануємо їхній подвиг, але ми ніколи не жили так, як жили їхні сучасники. Зовсім інша справа з преподобним Амфілохієм.

Уродженець українського села ріс і виховувався у звичних для нас обстановці та атмосфері, які ми можемо побачити і сьогодні. Це просте, селянське благочестя – без зайвої хитромудрості, можливо, і без глибоких богословських знань, але щире та відкрите. Ми знаємо, що батьки майбутнього старця, наприклад, ніколи не залишали дім без молитви.

Кілька разів мені доводилося бачити Євангеліє, яке мали прості селяни. Так ось, зачитано воно було буквально до дірок – кожна сторінка була пошарпана і затерта натрудженими селянськими руками. Такому відношенню, такому інтересу до Святого Письма ми, сучасні «професійні» християни, можемо лише позаздрити.

Мені доводилося бачити Євангеліє, яке мали прості селяни. Зачитано воно було буквально до дірок – кожна сторінка була пошарпана і затерта натрудженими селянськими руками. Такому інтересу до Святого Письма ми, сучасні «професійні» християни, можемо тільки позаздрити.

Все це просте, селянське благочестя ввібрав і проніс через усе життя преподобний Амфілохій. Потік християн, які шукали у нього допомоги, зцілення, поради та втіхи, не вичерпувався до його смерті. Свого часу старець навчився костоправного ремесла батька і був наділений природною фізичною силою, що дозволяла вправляти складні вивихи та переломи. На фото, що збереглися, ми можемо бачити, як виглядав отець Амфілохій. Коли побачиш фото та прочитаєш житіє, не важко й уявити, як він у простому українському селі допомагав людям, молився, займався господарством. У цьому ж українському селі отець Амфілохій прийняв насильницьку смерть: його отруїла одна із послушниць.

Взагалі за нинішніх обставин преподобний Амфілохій стає особливо близьким нам ще й тому, що йому довелося пережити безліч випробувань, навіть більше, ніж ми переживаємо зараз в умовах війни. Він повоював на фронтах Першої світової, пройшов через окупацію під час Великої Вітчизняної, коли, незважаючи на владу німців, завзято зберігав вірність своїй Церкві. Йому довелося пережити й хрущовські переслідування, спробу розстрілу. Ми можемо лише здогадуватися, що відчуває людина, коли на неї вже направлено дуло автомата, а палець ката вже поставлений на курок. За виступ проти закриття Троїцького собору Лаври отця Амфілохія помістили до психіатричної лікарні, до відділення для «особливо буйних» і напихали різними препаратами.

Бід і утисків преподобний натерпівся вдосталь, але завжди і скрізь зберігав він мирність духу, зі смиренністю та вдячністю Богові переносячи всі випробування.

Бід і утисків преподобний натерпівся вдосталь, але завжди і скрізь зберігав він мирність духу, зі смиренністю та вдячністю Богові переносячи всі випробування. Якщо преподобний Амфілохій, будучи вихідцем із простого села, зміг гідно пройти через усі скорботи, що випали на його долю, то під силу це і нам. У ньому не було чогось надприродного, але була тверда віра і сила християнського духу, яка досягається терпінням та молитвою.

В умовах війни все спрощується, а тому важливо нагадувати собі про прості речі, які завдяки своїй простоті – неруйнівні, і які втілив у своєму житті наш земляк і практично сучасник – преподобний Амфілохій Почаєвський. Немає сумнівів, що сьогодні перед Престолом Божим він молиться за нашу країну та наш народ. Давайте йому молитися і ми, адже хто за нас заступиться, як не подвижник, який народився і жив на українській землі.

Преподобне отче Амфілохіє, моли Бога за нас!

Přečtěte si také