Про подвійні стандарти: Святоюрська гора і Києво-Печерська Лавра
Кілька днів тому Львівська міськрада передала величезну територію навколо Святоюрської гори в постійне користування УГКЦ
Формулювання – «для обслуговування комплексу собору Святого Юра та облаштування нижніх Митрополичих садів». Глава львівських уніатів Ігор Кир заявив, що «Відбираючи цю святиню у українського народу, Совєти намагалися показати знищення, приборкання нашої Церкви. Але через відродження незалежності нашої Батьківщини собор Святого Юра повертається на служіння народу, щоб бути джерелом Божої благодаті».
Опустимо, що храм і монастир на Святоюрській горі з 1280 року і до приєднання Львівської єпархії до унії в 1700 р. був православною святинею і до католицтва ніякого відношення не мав. Опустимо, що Брестська унія – це символ не незалежності, а поневолення України Річчю Посполитою. Опустимо також, що народ України в переважній більшості своїй не належить до уніатської церкви. Опустимо і те, що УГКЦ це структура, підпорядкована Ватикану не тільки в релігійному, а й адміністративному, кадровому та інших відносинах.
Але ось те, що в Україні можливо передати УГКЦ повністю всю Святоюрську Гору і не передавати при цьому Українській Православній Церкві, наприклад, територію Верхньої Лаври – це вже політика подвійних стандартів. Адже Лавра теж повинна бути «повернута на служіння народу, щоб бути джерелом Божої благодаті», чи не так?
